Російський опозиціонер Ілья Яшин заявив про створення антивоєнної партії, яка має за його задумом об’єднати росіян, які виїхали, та тих, хто залишився в країні після початку повномасштабного вторгнення. 

Плани на цю партію у політика великі. По-перше, він хоче дати «сигнал» усім, що її метою є прихід до влади в Росії та мирний, вільний і демократичний розвиток цієї країни. По-друге, представляти інтереси «антивоєнних» росіян за кордоном: курувати гуманітарні, візові програми, санкційну політику.  І останнє – ця партія має «інтегруватися в європейські інститути», стати «частиною політичної системи Євросоюзу».

На жаль, перше ж відео політика, колишнього політичного в’язня Кремля, про створення антивоєнної партії викликає нерозуміння. Виявляється, поки не ясно, хто у цю партію входить і як вона називається. Немає й чіткої програми партії, згідно з якої було б зрозуміло, як саме політики приходитимуть до влади і як саме робитимуть із диктатури демократію.

Оскільки є ті, хто покладає надії та ще й фінансує політичну активність опозиційних росіян-емігрантів, розглянемо заяви Ільї Яшина, які він робить на своєму ютуб-каналі, а також в інтерв’ю ліберальним російським медіа за останні пів року. 

Закликати давати Україні зброю – не є роботою російського політика

Яшин не заперечує проти надання Україні зброї, але не вважає, що російський політик має до цього закликати. «Якщо ви, шановні західні колеги… хочете допомогти демократичному руху Росії, врятуйте Україну від Путіна. Як саме ви будете її рятувати? Там наданням  зброї, санкціями, ще якимись способами. Обговоріть це, будь ласка, з президентом Зеленським. Президент Зеленський краще за мене знає, що потрібно його країні і що потрібно його генеральному штабу», – розповідає Яшин в інтерв’ю російському журналісту Міхаілу Козирєву.

З цієї цитати виходить, що Путін є проблемою європейців, а не росіян… Саме європейці мають чомусь її вирішувати. Також і боротися проти Путіна зі зброєю мають інші. Ну, а Яшин, вважає, що його зброєю має бути не гвинтівка, а слово: «Важливо не тільки вести фізичний вогонь по ворогу, але і також правильно використовувати слово»,–  пише він у своєму інстаграмі.

Майбутнє народів Росії у складі… Росії?

Яшин не бачить проблеми з деколонізацією Росії – тобто не вважає доцільним вихід якогось із сучасних російських регіонів зі складу федерації після умовної зміни влади в країні. На його думку, не варто утримувати людей силою, але потрібно сформувати такі умови, щоб «усім було вигідно». 

Проте звідки політик знає, що в російських регіонах відсутнє бажання розпрощатися з імперією? 

Ось в інтерв’ю німецькій газеті Bild він розповів, що не слідкував за форумом, де обговорювалося майбутнє народів Росії. Але саме там представники корінних народів наводили приклади щодо стирання ідентичностей і пропонували можливі сценарії співіснування з країною-поневолювачкою. У тому числі й вихід зі складу федерації.

Судячи з інстаграму організаторів форуму, в Росії існують проблеми ксенофобії, расизму, переслідування представників корінних народів. Цікаво, що в расизмі звинувачують не тільки кремлівських політиків та чиновників, а й колегу Ільї Яшина – опозиційного політика Владіміра Кара-Мурзу. 

Існування певних проблем в регіонах Яшин визнає, але на його думку, вона виникає через надмірну централізацію. Ось що він каже в тому ж інтерв’ю газеті Bild: «забирають повноваження, забирають гроші, там подавляють культуру, якусь національну там самобутність», але він вважає, що вирішити проблему треба через реформу місцевого самоврядування. «Я сам працював на муніципальному рівні. Я був муніципальним депутатом в Москві», – каже він. Проте, можливо, для того, щоб побачити расизм та колоніалізм важливо все ж вибратися за межі столиці й послухати тих громадян Росії, для яких це щоденна проблема?

Імперцем є тільки Путін та «здоровий» «рускій мір»

Про імперські амбіції своєї батьківщини Яшин говорить, але виходить, що імперцями є Путін та його оточення.

«Відродження Російської імперії – це, безсумнівно, головна амбіція Путіна», –говорить він в ефірі, присвяченому четвертій річниці від початку повномасштабного вторгнення. Ключовим розпалювачем війни він називає «імперську та неонацистську частину російського суспільства. Юлія Латиніна – теж імперка.

Тобто є ототожнення: ті, хто за війну – імперці. Ті, хто проти – ні. Але ж усе не так просто. І це якраз видно на прикладі Яшина, який в одному зі своїх відео… захищає «рускій мір». 

Виявляється, Путін «згвалтував» «рускій мір». І є «здорове розуміння» цього терміну. Бо «рускій мір» – це про культуру, традиції та мову. А Путін – це «ворог» російської мови і культури.

Ось політик обурюється, що «пропагандистська шваль» постійно згадує ім’я «великого поета» Пушкіна. Проте, каже він, Пушкін би не відправляв у «самовбивчі м’ясні штурми мужиків з усієї країни» і не сприйняв би заклики до війни. 

Але якби Яшин краще вивчив біографію Пушкіна, то знав, що саме Пушкін у свій час писав російському генералу Єрмолову, пропонуючи йому видати мемуари про «перемогу» на Кавказі. Нагадаємо, що перемога була досягнена через геноцид: за наказом генерала, яким захоплювався Пушкін, росіяни вирізали декілька етнічних груп. А чого вартий вірш «Наклепникам Росії», де Пушкін грозить Європі війною, якщо та заважатиме Росії загарбати Польщу…

Саме через Путіна, вважає політик, російськомовні українці не хочуть говорити рідною для себе мовою. Саме через нього російської мови стає все менше в Україні, Грузії, країнах Балтії та в Казахстані – продовжує він. На думку Яшина, це погано. Треба… «захищати» російську мову і культуру від Путіна.

«Щодня усі, хто виступає російською мовою проти війни, проти злочинної агресії, усі вони захищають російську мову і нашу культуру. Захищайте її і ви», – говорить він. 

Насправді ж не може бути ніякого «доброго» або «здорового» «руского міра». Адже це ідеологія, яка від самого початку розроблялася для того, щоб залишити в орбіті впливу Росії колишні колонізовані радянські республіки. Для «батьків» цієї ідеології Пьотра Щедровіцкого та Єфіма Островського російськомовні або ж русифіковані вихідці із колишніх пострадянських республік були ресурсом, з якого ті хотіли побудувати капітал для того, щоб зміцнити Росію у світі, зробити її сильною державою, яку будуть поважати інші. 

І якщо Путін відвойовує імперію збройним способом, його опонент хоче робити те саме, але у площині мови, літератури, традицій. Проте якщо не усвідомити проблему російського імперіалізму зараз, то далі, після ймовірного приходу до влади Яшина і його партії, демократичну і вільну Росію побудувати просто не вийде. Адже не може йтися про свободу й рівність у світі, де борець за свободу не здатен помітити насильства проти інших народів, що вчиняється століттями.

Російські військові – «виснажені мужики»

Якщо російське суспільство «травмоване» Путіним, то що ж Яшин говорить про російських військових? 

Ось які вислови зустрічаємо в його відео «Армія бомжів. Хто воює за Путіна в Україні», «Жорстка правда про мобілізованих. Як Путін кинув і продав своїх», «Яшин проти Путіна. Суперечка про національні інтереси»: 

• «кріпосні рекрути»; 
• «мужички щодня буквально жебракують, організовуючи нескінченні збори, щоб зібрати гроші на потреби фронту»;
• «люди, які опинилися у безвихідному становищі. Воювати йдуть люди похилого віку, наркомани, алкоголіки, люди з непомірними боргами і низькою соціальною відповідальністю. Ідуть справжнісінькі бомжі й зеки з величезними термінами»

І ще багато дуже схожих висловів. 

Якою буде провідна емоція у людей, що це читають? Звісно, жалість. І виходить, що скрутне матеріальне становище, ув’язнення, алкоголізм, борги – це виправдання для тих, хто прийшов вбивати українців. Цікаво й те, що Яшин, розповідаючи про російських військових, потрапляє у ту ж саму пастку, в якій опинилося й українське суспільство на початку повномасштабного вторгнення: мовляв, російські військові – це «чмоні». 

Так, зараз на п’ятому році війни ми розуміємо, що «чмонями» неможливо вести війну на виснаження. А серед російських військових багато мотивованих людей, які готові вмерти за те, щоб Україна ніколи не була незалежною. Проте для Яшина та інших хороших росіян дуже важливо поширювати цей жалісливий образ, щоб виправдати свою тезу: російське суспільство не хоче війни, російські військові – жертви.

Звертаючись до російських військових, Яшин говорить і багато правильних речей. Наприклад, що краще відсидіти у в’язниці, ніж «стати окупантом і здохнути». Він закликає військових повернутися додому і «навести тут порядок». Інколи політик говорить, що війна є злочинною, а люди, які брали в ній участь – співучасники.

Також він постійно розповідає про те, як говорив із російськими в’язнями, переконуючи їх не підписувати контракт із Міноборони, як-от в інтерв’ю Юрію Дудю. «Найбільш популярна відповідь, яку я чув: добре, не буду я нікого вбивати, я відсижу там в окопах… я не буду брати в цьому участь», – пояснює він позицію в’язнів. Але, продовжує, Яшин, він намагався їм роз’яснити, що доведеться «стріляти в такого ж, як ти, який тобі нічого поганого не зробив».

Проте виникає питання: як російські військові усе це почують? І чи змінять вони свої переконання?

Впливати на громадську думку в Росії так сам важливо, як і давати зброю Україні

На думку Яшина, найважливішою задачею російського політика є вплив на громадську думку в Росії. Це він вважає не менш важливим, ніж збройний опір. Не можна не погодитися, але ж як це зробити, якщо російське суспільство не має доступу до контенту опозиціонерів?

Навіть ліберальні журналісти визнають, що переглядів на каналі політика до того, як його кинули до в’язниці, було у п’ять-десять разів більше, ніж зараз. 

Цього не приховує і сам Яшин.

Ось в інтерв’ю російській опозиційній журналістці Юлії Таратутє, він каже: «з-за грат, мабуть, я був більш переконливим, мене більше чули, ніж із закордону, але у мене немає вибору, тому навіть звідси я намагаюсь якось достукатися до моїх співгромадян». І далі він висловлює надію, що якась частина аудиторії цього інтерв’ю буде в Росії. 

Проте, погодьтеся, наївно просто чекати, що якесь відео всупереч заборонам Кремля та алгоритмам соцмереж дійде до людини, яка не поділяє твою точку зору та ще й переконає цю людину змінити свою позицію. 

Більш конкретний алгоритм він наводить в інтерв’ю Міхаілу Козирєву. Політик вважає, що більшості населення Росії можна донести інформацію, якщо об’єднати «великі антивоєнні спільноти» за кордоном і долучити їх до «великих інформаційних кампаній». Проте чи пішла справа далі за прохання до однодумців поширити контент Яшина друзям в Росію – не дуже зрозуміло.

Якщо подивитися на статистику того ж ютубу, то бачимо, що кількість переглядів його відео спадає, а не росте. Те саме можна сказати й про мережу Ікс та Телеграм.

Тож припускаємо, що згадані Яшиним інформаційні кампанії не працюють. 

А якщо політик не може доовести, що може виконати завдання, яке вважає найголовнішим для себе, під сумнів підпадає й ефективність самого політика. 

Інформаційна кампанія «Хватит» та «електоральне» враження

Для того, щоб зрозуміти, як працюють такі інформаційні кампанії або чому вони не працюють, розглянемо одну з них. У відео від 25 листопада 2025 року Ілья Яшин закликає розпочати громадянську кампанію під гаслом «Хватит» («Досить»), яка буде присвячена виборам у Державну Думу Росії, що заплановані на вересень 2026 року. На жаль, кампанія дуже нагадує акцію «Полудень проти Путіна», запропоновану Юлієй Навальной на день президентських виборів Путіна у 2024 році. Суть її зводилася до того, щоб прийти на виборчі ділянки, постояти там або ж вписати у бюлетень прізвище Навального і… піти геть. 

А ось який план пропонує Яшин: «візуальним символом кампанії» є хрест, який  повторює літеру «Х»: «Навіть якщо влада дуже захоче, усі хрести вона заборонити не здатна. І чим ближче до дня голосування – тим більше хрестів. І нарешті у сам день голосування ми запропонуємо безпечну, але усім зрозумілу дію».

Як це допоможе поширенню антипутінських настроїв і протестів? Виявляється, це не головне. Головне – це створити «електоральне враження». Саме боротьба за враження є важливішою, ніж протест, доводить він. 

Що ж, тепер росіяни не просто будуть стояти біля виборчих дільниць в день голосування, вони складуть руки хрестом. «Ми створимо Путіну головний біль», – обіцяє Яшин. Але яка кореляція між цим болем, хрестами і поваленням режиму?

Ілья Яшин та національні інтереси Росії

Основним меседжем, який Яшин хоче донести до своєї аудиторії, де б вона не була, в Росії чи поза її межами, – це те, що війна суперечить національним інтересам Росії. 

Проте ідея національного інтересу виявляється проблематичною зараз, коли йдеться про фашистську Росію. Наприклад, виникли проблеми із дописом Ільї Яшина про антивоєнний марш. Тлом для неї стала фотографія антивоєнного маршу в Москві у 2014 році. На ній зображені українські та російські прапори. Але у 2024 році багато хто не міг зрозуміти, як можна проводити такий марш із російськими прапорами. 

Коментуючи цей курйоз в інтерв’ю Міхаілу Козирєву, Яшин заявив, що зараз не є принциповим, яким має бути прапор «у майбутньої прекрасної Росії», важливо «сфокусуватися на тому, як вести антивоєнний спротив і що конкретно ми можемо зробити, щоби війну зупинити… треба сфокусуватися на протидії політики Путіна, щоб він припинив бути президентом і треба фокусуватися на тому,як витягувати полів’язнів».

Але як ми розібрали вище, жодних конкретних кроків для вищезазначеного Яшин не пропонує. Окрім боротьби словом. І… хрестом.

Він хоче зупинити війну зміною громадської думки в Росії, але, найбільш імовірно, його аудиторія знаходиться за кордоном. Антивоєнний спротив зводиться тільки до виступів, охоплення яких у соцмережах падає. Політиці Путіна він протидіє акціями, які не є спрямованими на підрив режиму, а формують радше хибне враження про «електоральне враження». 

Замість того, щоб говорити про реальні проблеми, ми бачимо людину, яка намагається відволікати увагу людей від них.

І це при тому, що у Яшина був потенціал очолити російську опозицію. Він мав сміливість відкрито виступити проти війни в Україні. Він не виїжджав з Росії, розуміючи, що його посадять. Він записував послання з в’язниці, збираючи великі аудиторії. 

Відео Ільї Яшина з в’язниці (відео згенероване ШІ)

Схоже, що ось-ось, і цей соціальний капітал політик просто розгубить.

Чомусь у в’язниці йому вистачало сміливості кидати виклик режиму, а зараз, на свободі, видається, саме страх підштовхує Яшина до того, щоб обіцяти росіянам легке життя та комфорт замість боротьби з режимом. Проте якщо росіяни не заплатять за скоєне в Україні, з часом вони будуть цим пишатися, як зараз пишаються Сталіним і ГУЛАГом.

В Україні Яшина часто висміюють за те, що після виходу з в’язниці він намагається виправдати своїх тюремників. Мовляв, вони не тільки мучили його, але й давали цукерки. 

Жаліти, прощати своїх ворогів – це дуже по-християнськи.

Але чи не спровокує ця жалість російського монстра на ще страшніші злочини?

Наталія Стеблина,
аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика.