“Загальна ситуація з переселенцями в Маріуполі, у Волновахському, Нікольському та Мангушському районах – складна”, стверджує Марина Пугачова, лідер Центру соціальної адаптації людей, постраждалих від АТО з Маріуполя.
Вона взяла участь в засіданні круглого столу “Адаптація переселенців у місцевих громадах: роль комунікації в цьому процесі”, організованому Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика 21 березня в Києві. Ми знайомимо з основними тезами її виступу.
За словами М. Пугачової, лише до Маріуполя переселилось близько 90 тис ВПО, яких можна розділити на окремі категорії: пенсіонери, люди працездатного віку, студенти та діти.
Щодо другої категорії то їх доцільно поділити на переселенців з окупованих територій та переселенців з населених пунктів (селищ), що так чи інакше постраждали під час військових дій.
Дослідження Центру соціальної адаптації людей, постраждалих від АТО, демонструє, що вимушені переселенці з сільської місцевості складають 18% від кількості тих, хто проживає у містах. Вони втекли з сумнозвісних Широкіного, Гранітного, Чермалика, Лебединського, Талаківки.
За поточної економічної ситуації в регіоні, лише 74% з них мають роботу, а з цих – постійну роботу мають лише 59% і це, в основному, працівники підприємств міста, що переїхали з Талаківки, Гнутово, Лебединського,Чермалика та продовжують працювати на попередній роботі. 18 % мають тимчасову роботу.
Знайшли нове місце роботи лише 2 % і це робота з “непрестижних”: прибиральники, реалізатори на ринку тощо. В той же час 39,6% готові розпочати невеличку власну справу за умов надання допомоги. 20,7% з них мають вищу освіту – це колишні аграрії та працівники дитячих садочків, шкіл. Семінари з допомоги в започаткуванні власної справи за 2015-2017 відвідало 112 осіб. Лише 12% з них готові інтегрувати в місцеві громади.
Друга категорія це переселенці з окупованих міст. У нас переважно це Донецьк та інші міста області. Наше дослідження показало, що 69,3 % – це люди з вищою освітою, але незважаючи на це, влаштуватися на роботу складно не лише шахтарям, що зрозуміло, але і працівникам банківської сфери, економістам, вчителям. 42% людей з вищою освітою не мають постійної роботи. Майже 40% готові розпочати власну справу. Це великий потенціал, але він не використовується. В той же час 40,1 % переселенців готові до інтеграції, вони не планують повертатися до міст, з яких прибули.
Не менш складною є ситуація в населених пунктах на лінії розмежування та інших, які постраждали під час проведення АТО. Вибірка з населених пунктів Гранітне, Чермалик, Павлопіль, Лебединське говорить про те, що 70% – не мають роботи (чи мають тимчасову), Талаківка, Гнутове, Сопіно, Рибинське, Сартана, Виноградне – 47% не мають постійної роботи.
Дослідження говорить, що 46,3% готові до власної справи за умов допомоги в стартапі та супроводу з боку бухгалтера. Якщо друге може забезпечити наша організація, то для першого необхідна державна програма. 46,3% громадян мають умови для власної справи (земля, реманент, інше).
Ці питання та неналежна робота Пенсійного фонду, Управління соціального захисту, інших державних установ, потребують уваги влади та висвітлення у засобах масової інформації.
Необхідно говорити про досягнення, що є в напрямку соціальної адаптації ВПО та інших незахищених категорій населення. А ці досягнення є. Вони можуть бути прикладом і стимулом для інших.
Той цивілізаційний процес, що відбувається в суспільстві, породжує суспільну відкритість, тому дедалі важливішу роль повинні відігравати засоби масової інформації та журналісти, які цю ж відкритість та гласність й мають забезпечувати.
Необхідна співпраця в плані висвітлення проблем, аналізу проблем, не писати тільки про «гарячі факти», а висвітлювати існуючі проблеми та привертати до них увагу влади і суспільства.