Як відрізнити сучасну пропаганду від журналістики та чи можуть незалежні російські ЗМІ якісно інформувати про війну в Україні – цим питанням був присвячений тренінг, що відбувся в Чернівецькому національному університеті. Організатором тренінгу виступив Інститут демократії імені Пилипа Орлика, що із самого початку повномасштабного російського вторгнення проводить серію воркшопів по всій Україні щодо боротьби із дезінформацією.
Слухачами тренінгу в Чернівцях були студенти різних спеціальностей в межах вибіркової дисципліни «Медіаграмотність». Не тільки майбутні журналісти, але й філологи, історики, а також представники технічних напрямів, дізналися про те, як сучасна пропаганда впливає на людей, якими є її ознаки в текстах та, звісно, подискутували про те, чи існують «хорошие русские журналисты» так званих ліберальних медіа.
Воркшоп відбувався в онлайн-форматі із використанням інтерактивних методик навчання.
Медіатренерка Наталія Стеблина запропонувала студентам робоче визначення пропаганди: текст-підробка, що маскується під найбільш поширені формати – дописи у соцмережах, журналістські тексти, відеозвернення, листи. А якщо це підробка – то її завжди можна виявити, тільки потрібно знати, де шукати. Також для розпізнавання пропаганди слухачі опанували теорію соціального судження М. Шеріфа та К. Ховланда, згідно із якою змінити ставлення людини до інформації можна тільки тоді, коли ця інформація потрапляє у сферу прийняття або сферу невизначеності. Як правило, кремлівські пропагандисти, використовуючи різні прийоми, намагаються збити з пантелику пересічного глядача/читача і змусити його засумніватися у правдивій інформації. Як-от збиття малазійського МН17 російським буком, російські воєнні злочини у Бучі, бомбардування російським літаком драмтеатру у Маріуполі. А вже потім – нав’язують свою версію подій.
Для того, щоб закріпити отримані знання на практиці, студенти працювали із текстами російської пропаганди, шукаючи її ознаки. Так, вони звертали увагу на стиль викладу інформації, використання анонімних джерел для маніпулювання, а також невідповідність фотографій тексту.
Окрім текстів ЗМІ, студенти також вчилися аналізувати дописи у соцмережах. Так, пригадали поширювані у перші тижні війни фейки та знайшли спільне у таких повідомленнях: відсутність будь-якого релевантного джерела, неможливість перевірити інформацію, а також, часто – прохання терміново поширити допис.
Для того, щоб закріпити навички розпізнавання маніпулятивної інформації, учасники тренінгу пройшли спеціально розроблений для цієї мети тест.
Друга частина тренінгу була присвячена дискусії щодо того, чи здатні російські незалежні ЗМІ якісно інформувати про війну в Україні. Слухачі проаналізували декілька текстів видання «Мєдуза», а також відеосюжет телеканалу «Дождь» про вибухи в Оленівці. Так, студенти визначили, що у матеріалах використовується прийом «накидання версій»: російські журналісти не намагаються розібратися у тому, що ж насправді сталося, а просто дають версії, що суперечать одна одній, в тому числі пропагандистський контент. Це аж ніяк не сприяє якісному, повному інформуванню, а навпаки може приводити до висновку «не все так однозначно».
Також студенти проаналізували фоторубрику «Медузи» та обговорили світлини, зокрема й використання в добірці прокремлівських джерел, як-то ТАСС, яким, звісно, не можна довіряти.
В кінці тренінгу слухачі поділилися своїми враженнями щодо воркшопу в анонімному опитуванні:
- «Мені сподобався зрозумілий виклад інформації. Було цікаво виконувати завдання різного формату: за фотографіями та підписом визначати чи намагаються нами маніпулювати»
- «Сподобалось абсолютно все. В першу чергу я не пожаліла, що обрала саме цю дисципліну, бо це дійсно важливо і цікаво. На першому ж занятті дізналась багато цікавої і, головне, важливої інформації. Дякую!»
- «Цікава та корисна інформація. Дізналася для себе багато чого нового»
- «Все дуже сподобалося, лекторка гарно підготувалась і залучала студентів до тренінгу»
- «Все чудово!»