Верховна Рада має посилити відповідальність за російські меседжі, – експерт у Львові

Верховна Рада повинна прийняти закони про посилення відповідальності за пропаганду і за бездумне використання російських меседжів.

У Кримінальному Кодексі України є кілька складів правопорушень, за якими можуть бути притягнуті до відповідальності особи, які закликають та поширюють заклики до повалення конституційного ладу та пропаганди війни.

Про це 27 червня, під час медіа дискусії «Як обмежити – законодавчо і професійно – інформаційний вплив «слуг Москви» в Україні?», яка відбулася к Львівському пресклубі, повідомила медіаюрист, координатор юридичних програм Інституту розвитку регіональної преси (Київ) Людмила Панкратова.

– Зокрема, це – стаття 109 ККУ «Публічні заклики до насильницької зміни, чи повалення конституційного ладу, чи захоплення влади. Провадження за цією статтєю відкриває СБУ. За статистикою, впродовж 2014-2018 років українські суди винесли 118 рішень стосовно інтернет-користувачів за використання забороненої мови. Але реальні строки – позбавлення волі отримали тільки 18 осіб, – каже вона.

За її словами, отримати строк можна за перепощення статті, яка містить заклики до повалення конституційного ладу. 2017 року у вересні один киянин отримав два роки умовно за те, що в 2014 році перепостив статтю ідеолога російського фашизму Олександра Дугіна.

– В інших випадках інтернет-користувачі визнають, що вони це зробили. Йдуть на угоду зі слідством і такі справи закривають. Реального покарання мало. Але до 2014 року таких справ не було взагалі. Тому ситуація розвивається, – говорить медіаюрист.

Також вона згадала випадок з Василем Муравицьким, якого заарештували за обвинуваченням у державній зраді та посяганні на суверенітет держави за умисні дії, спрямовані на розпалювання етнічної, расової та релігійної ворожнечі.

– Слідчі виявили у нього трудовий договір з «Раша Тудей». І саме на цій підставі порушили кримінальну справу. До таких справ дуже великий інтерес у правозахисних організацій. Вони стежать, щоби не було порушено право на свободу висловлення цих осіб в інтернеті. Тому тут завжди будуть боротися ці два права – право на захист національної безпеки та право на свободу висловлювання, – розповіла Людмила Панкратова.

Вона зауважила, що журналісти завжди будуть скаржитися на обмеження їхніх прав на свободу висловлення. Тому ніхто не притягає журналістів до такої відповідальності.

– У законодавстві термін «пропаганда» вживають у двох статтях Кримінального кодексу – стаття 436 (пропаганда війни) та 436 прім (пропаганда комуністичної та націоналістичної символіки). А ось термінів «загальна пропаганда» або «російська пропаганда» Кримінальний кодекс не містить. Так само не має в законодавстві визначення цих понять. Ми послуговуємося законами з міжнародних конвенцій, – каже координатор юридичних програм Інституту розвитку регіональної преси.

На її думку, було би доцільно запровадити відповідальність за пропаганду на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення. Так, за виготовлення та пропаганду георгієвської гвардійської стрічки, згідно зі статтею 173.3 цього кодексу, передбачено штраф.

– Але ми завжди будемо стикатися з юристами та міжнародними організаціями, які, не розуміючи проблем в Україні, будуть захищати свободу висловлення. І тут повинно займатися роз’ясненнями Міністерство інформаційної політики. Потрібно поширювати український наратив про те, що в Україні існує агресія Російської Федерації. І те, що відбувається на сході України – це не громадянська війна, – говорить Людмила Панкратова.

На її думку, Верховна Рада повинна прийняти закони стосовно посилення відповідальності за пропаганду і за бездумне використання російських меседжів.

Головний редактор і/а «ZIK» Тетяна Вергелес нагадала, що впродовж 24 років українські політики говорили про необхідність створення інформаційного кодексу.

– Говорили, що Україні потрібна система інформаційних законів, яка б унеможливлювала, так званий, ефект Берлусконі – ситуацію, коли ЗМІ потрапляють в руки однієї особи чи партії. Навіть Академія правових наук давала завдання науково-дослідному інституту провести дослідження на цю тему. У 2010-2012 роках з бюджету було виділено три мільйони гривень, аби вони створили кодифікацію інформаційних законів. Але нічого не зроблено, – каже вона.

Головний редактор газети «Ратуша» Микола Савельєв зауважив, що власниками ЗМІ стають ті люди, яких свобода слова не цікавить взагалі.

– Вони ставлять певні завдання до виконання. А якщо цього не робиться, то колектив медіа швиденько міняють. Спілка журналістів не виконує свої функції, не захищає журналістів. А отримує тільки певні гроші з держбюджету. Ось зараз буде припинено радіо та телетрансляцію українських каналів на окуповані території. І нікого не цікавить наша думка. Влада прийняла рішення – припинити. Так і зроблять. Зараз йде антиукраїнська війна, – переконаний він.

На думку шеф-редактора медіахабу «Твоє місто» Світлани Жаб’юк дуже допомагають працювати внутрішні правила редакції.

– Ми в редакції маємо свої правила – маркуємо всю рекламу. Можна не маркувати, ставити джинсу, бо це – гроші. А можна прийняти правило – ми маркуємо. І думаючі люди завжди будуть на це звертати увагу, – зазначила вона.

Натомість керуючий справами сайту «Форпост» Олег Радик вважає, що кожен журналіст повинен сам дбати про свою медійну гігієну.

– Має бути якась нерукопожатість. Або нетрансляція телеканалів, які належать колишній регіоналам. Не репостити, не посилатися на ці канали, – каже він.

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *