ВІДКРИТИЙ ЛИСТ, НАДІСЛАНИЙ НА ЕЛЕКТРОННУ ТА ПОШТОВУ АДРЕСИ 

Президента України Володимира Зеленського

  16 лютого 2021 року

Шановний пане Президенте! 

Ми, організації, які підписалися нижче, приєднуємося до цього листа від Опікунської ради Міжнародної мережі викривачів (WIN), щоб закликати керівництво країни забезпечити ефективність закону, який захищає тих, хто ризикує своєю кар’єрою заради боротьби з корупцією, та накласти вето на запропонований законопроєкт, що підриває ефективний захист викривачів суспільно важливої інформації в Україні .

У грудні 2019 року Україна прийняла знакове антикорупційне законодавство, що містило положення про захист викривачів, які були безпрецедентними та відповідали принципам передових міжнародних практик. 

На жаль, наразі Верховна Рада України прийняла поправки до загалом позитивного законопроєкту про реформу (№ 3450), що фактично позбавляють захисту викривачів, які повідомляють інформацію всередині установ, де працюють. Оскільки майже всі повідомлення викривачів спочатку направляються роботодавцю по внутрішніх каналах, ці зміни означатимуть, що викривачі можуть бути звільнені без забезпечення правового захисту, перш ніж зможуть повідомити інформацію компетентним державним органам або громадськості. 

Жодна антикорупційна кампанія не може бути надійною чи ефективною без захисту викривачів. Свідчення викривачів часто є критично важливими для розслідування й запобігання правопорушенням та для демократичної підзвітності. Якщо закон залишає викривачів беззахисними, коли вони кидають виклик корупції, це підриває довіру громадськості до законодавчої бази та політики. Україна є членом Ради Європи, уклала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом та відзначила євроатлантичну інтеграцію як цінність у Конституції. Як ми роз’яснюємо нижче, запропонована законодавча база не відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо захисту викривачів, правовій практиці Європейського суду з прав людини, нещодавно прийнятій Директиві ЄС про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу та загальним принципам кращих міжнародних практик у сфері захисту викривачів. Ми стурбовані такими моментами:  

1. Умови, що не дають змоги безпечно повідомляти про порушення: видається, що згідно з прийнятими поправками для того, щоб повідомлення викривача по внутрішніх каналах підпадало під критерії захисту, викривач повинен «достеменно знати про факти» ймовірної корупції. Це суперечить статті 6 Директиви ЄС та принципу 22 Рекомендації КМ, які вимагають лише того, щоб викривач мав «розумні підстави вважати», що є протиправні дії, і справді захищають повідомлення про обґрунтовану підозру, навіть якщо викривач помиляється. Законопроєкт № 3450 запроваджує суб’єктивну перевірку, яка має на меті оцінити міркування викривача. Така перевірка не може забезпечити належного рівня правової визначеності тим, хто планує повідомити про корупцію. Також недоцільно вимагати, щоб викривачу було «достеменно» відомо про корупцію. Викривачі є свідками протиправних дій, які надають суттєві докази корупції, про яку в інших випадках не було б відомо. Запропонована вимога не забезпечує захисту, якщо викривач не зможе надати більше доказів протиправних дій, ніж було б достатньо для переслідування правоохоронними органами чи навіть для прийняття рішення судом, хоча для таких дій потрібне ретельне розслідування.  

2. Відмова від внутрішніх каналів для повідомлень: відповідно до прийнятої поправки, працівники будуть захищені лише в тому разі, якщо подадуть повідомлення призначеній посадовій особі в установі, у якій працюють. Це суперечить вимозі Директиви ЄС щодо створення безпечних внутрішніх каналів для повідомлень викривачів (статті 7 та 8) та принципам 12-14 Рекомендації КМ. Крім того, поправки позбавляють викривачів захисту під час повідомлень про неправомірні дії безпосередньому керівництву, а також тих, хто розкриває захищену інформацію, отриману в рамках виконання посадових обов’язків (наприклад, під час перевірки чи аудиту). Оскільки такі повідомлення становлять більшість на початковому етапі, міжнародні принципи наголошують, що важливо запроваджувати інституційну політику з різними каналами повідомлення інформації, а також забезпечувати захист викривачів під час повідомлення інформації по внутрішніх каналах будь-якій відповідальній посадовій особі. 

Однак, відповідно до нових правил, повідомляти інформацію небезпечно навіть директору, оскільки викривач повинен «достеменно знати, що особа, якій він чи вона повідомляє інформацію, сама не залучена до корупційних діянь». Така вимога для отримання захисту неприпустима. Це знову ж таки потребує суджень про міркування викривача, а необхідність «достеменно знати» передбачає більший рівень переконання в невинності керівника, ніж потребував би суд. Реальним наслідком є те, що викривачі позбавляються будь-якого захисту в разі використання внутрішніх каналів. 

3. Вимога щодо розголошення конфіденційних джерел: прийняті поправки вимагають від викривачів надання інформації про те, як вони «отримали достеменні знання про факти корупційного чи пов’язаного з корупцією правопорушення». Без додаткових роз’яснень це змусить викривачів називати конфіденційні джерела для отримання захисту, що є безпрецедентним як у Директиві ЄС, Рекомендації КМ, так і у законах про викривачів в усьому світі. Усі закони щодо викривачів, зокрема й закони України, захищають конфіденційність викривачів. Причини застосування цього принципу стосуються і джерел викривача. Запропоноване положення гарантовано перешкоджатиме викривачам збирати підтверджувальні докази під час розкриття протиправних дій. 

Крім того, згідно з цими поправками, викривачі мусили б розкривати особи тих, хто допомагав їм у збиранні інформації, для отримання захисту. Відповідно до цієї вимоги викривачі стають загрозою для колег. Це змушує колег уникати їх і створює ізоляцію, яка небезпечна для тих, хто намагається викрити корупцію або уникнути наслідків викриття. Саме тому кращі міжнародні практики також захищають тих, хто пов’язаний з викривачами. Ця поправка натомість дає змогу репресувати тих, хто допомагає викривачам. 

Ці проблемні положення дивують, оскільки їх додали до реформи на уточнення й поліпшення закону 2019 року, яка в іншому цілком розумна. Наприклад, вони б звели нанівець користь від важливого положення в законопроєкті щодо створення єдиного безпечного каналу для повідомлень викривачів у рамках Національного агентства з питань запобігання корупції. Законопроєкт також розширює перелік урядових установ, які можуть отримувати зовнішні повідомлення викривачів.  

Головний захисник цих поправок заявив у Верховній Раді, що повинна бути відмінність між викривачами і «стукачами» епохи Сталіна. Він заперечив концепцію, згідно з якою слід захищати анонімне повідомлення. За іронією долі, саме його поправки і перетворять викривачів на «стукачів», оскільки вони більше не матимуть можливості розв’язувати проблеми на внутрішньому рівні. Щоб забезпечити свої права, вони тепер повинні неодмінно перестрибувати через голову роботодавця і спілкуватися насамперед лише з правоохоронними органами або громадськістю. Це сприятиме підвищенню недовіри й тиску на робочому місці. Крім того, це позбавляє роботодавців можливості розв’язувати проблеми неправомірних дій у своїх установах без необхідності захищати себе під час зовнішніх правоохоронних розслідувань.

Том Девайн, юридичний директор урядового проєкту підзвітності у Вашингтоні, округ Колумбія, та член Опікунської ради WIN, стверджує:

«Запропоновані зміни до законодавства України суперечать основним принципам захисту викривачів та духу Директиви ЄС. Як експерти та організації, які прагнуть захистити викривачів, ми повинні попередити тих, хто звертається по нашу допомогу, що цей закон є пасткою для викривачів, які хочуть повідомити про порушення з використанням внутрішніх каналів».

Анна Майєрс, виконавча директорка WIN, закликає Президента Зеленського діяти:

«Ми сподіваємося, що Ви відхилите ці поправки, не дасте цьому законопроєкту стати законом і передасте його назад до українського Парламенту для удосконалення, за якого єдиний безпечний портал для викривачів залишатиметься в силі. Викривачі — це справжні слуги народу. Їм потрібна Ваша підтримка». 

Як мережа з понад 40 організацій у 25 країнах і численних партнерів, які працюють над захистом викривачів законодавчо та на практиці в усьому світі, експерти WIN з цього питання готові надати будь-яку допомогу в оцінюванні відповідності законодавства України принципам кращої міжнародної практики законодавства щодо викривачів та підтриманні репутації України в контексті ефективної боротьби з корупцією на міжнародному рівні.

З повагою — 

Джон Девітт (Голова правління WIN), генеральний директор Transparency International, Ірландія 

Том Девайн, юридичний директор урядового проєкту підзвітності, США 

Аннегрет Фальтер (доктор політології), Голова організації Whistleblower-Netzwerk, Німеччина 

Джорджіо Фраскіні, менеджер програми викривачів Transparency International, Італія 

Девід Хаттон, старший науковий співробітник Центру ініціатив викривачів за свободу слова, Університет Раєрсон, Канада

Кеті Джеймс, юридична експертка з питань законодавства про викривачів, Велика Британія 

Владімір Радомірович, головний редактор газети «Пішталька», Сербія 

Організації, що підписалися під листом:

Хелен Дарбішир, виконавча директорка Access Info Europe, Іспанія

Африканський центр медіа та інформаційної грамотності (AFRICMIL), Нігерія 

Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції в Україні (ACREC), Україна 

ARTICLE 19, Велика Британія 

Bihus.Info, Україна

Blueprint for Free Speech, Австралія 

Андреас Фраймюллер, лідер проєкту SwissLeaks, Кампакс, Швейцарія 

Центр свободи слова, Канада

Рух «ЧЕСНО», Україна 

Платформа «Громадський контроль», Дніпро, Україна 

Фонд Дафні Каруани Галіції, Мальта 

Європейський центр свободи преси та засобів масової інформації (ECPMF), Німеччина 

Еммануель Джейкоб, президент Європейської організації військових асоціацій та профспілок (EUROMIL) 

Free Press Unlimited, Нідерланди 

Джованні Пеллерано, технічний директор GlobaLeaks, Італія 

Сіема Джоші, директор з кампаній, Global Witness, Велика Британія 

Альберто Алеманно, Федеріко Ангеї та Присцилла Робледо, The Good Lobby 

Фонд дому прав людини (HRHF), Норвегія

Instituti i Kosoves per Drejtesi/Косовський юридичний інститут, Республіка Косово  

Ехат Міфтарадж, виконавчий директор Косовського юридичного інституту, Косово

Інститут законодавчих ідей, Україна 

Legal Human Academy, Данія

Девід Льюїс, професор трудового права, Університет Міддлсекс, Велика Британія 

Osservatorio Balcani Caucaso Transeuropa (OBCT), Італія

Oživení, Чехія

Protect, Велика Британія

Глобальна мережа Transparency International

Transparency International Естонія 

Зузана Грохалова, координаторка проєкту, Transparency International Словаччина 

Transparency International Італія

Transparency International Україна (TI Україна), Україна

The Signals Network, Дельфіна Халганд, виконавча директорка 

SpeakOut SpeakUp Ltd, Велика Британія

Вім Вандекеркхоув, професор ділової етики, Центр досліджень у галузі зайнятості та праці (CREW) — Грінвічський університет, Велика Британія