Представники освіти Куп’янщини відвідали тренінг від Інституту демократії імені Пилипа Орлика «Ворожа пропаганда та дезінформація: як розпізнати та протистояти». Завдяки сприянню редакцій медіа, що пройшли навчання в «Екстернаті» ІДПО («Вісник Куп’янщини» і «Вісті» з Пулин, що на Житомирщині), тренінг зібрав більше 30 учасників і учасниць з двох областей України.

Колеги- журналісти також допомогли із влучними прикладами дезінформації та інформаційних маніпуляцій, що «гуляють» місцевими пабліками і з якими учасники скоріш за все мали справу в своїх інформаційних «бульбашках». Під час тренінгу вони мали змогу з’ясувати, що з того правда, а що фейк.

Три «стоп» в інформаційному полі

«Стоп» трешу й надмірним емоціям, «Стоп» допомозі та інтернет-іграм, «Стоп» мові ворога. Саме на цих заборонах зауважили медіа тренерки ІДПО, щоб уникнути негативного впливу та шкоди, які переслідують мало не кожного споживача інформації. Якщо після якогось оголошення людина відчуває надмірні емоції — треш, жаль, нестримне бажання комусь допомогти, або швидко поширити інформацію, то найпростіше, що слід зробити – взяти на паузу і “увімкнути” логічне мислення. Як правило, читачі емоційно реагують на клікбейтні заголовки, великі літери в тексті та надмірну кількість розділових знаків і емоджі. Зазвичай за такими маніпуляціями немає жодної корисної інформації.

«Стоп» варто сказати собі, коли виникає бажання задонатити невідомим «волонтерам», терміново здати кров, «бо в госпіталі безліч поранених бійців» чи розважитися вікториною в інтернеті. Перш ніж виконати дію, яку вимагає оголошення, варто ретельно перевірити інформацію. Так долучитися до збору грошей на ЗСУ чи на лікування варто лише за співпраці з добре знайомими людьми. Збір крові також вимагає певної підготовки, тому миттєві поїздки до центрів збору крові можуть стати безрезультатними. Здавалося б, безневинна гра — тест у Фейсбуці, який дозволяє дізнатися яка ти квітка, тваринка чи міфічний герой (можуть бути різні варіації), але скільки особистих даних він збирає про гравця. А от поширенням інформації про пошук зниклих військовослужбовців нашкодити можна не тільки собі, а й сприяти погіршенню умов чи навіть страті героїв, які потрапили в полон і, можливо, видають себе за цивільних людей. Між тим, існують чітки алгоритми дій на такі випадки, своєрідні пам’ятки, як діяти у випадку зникнення рідних людей, адже в такому випадку керувати емоціями родині дуже важко.

Медіа тренерка Тетяна Строй наполягає на важливості вживання української мови в інтернеті. Експертка радить казати «Стоп» не тільки російському контенту, а й російській як мові пошуку інформації. «Змініть мову пошуковику, щоб Гугл міг ідентифікувати вас як споживача, що потребує українського контенту», – радить пані Тетяна.

До того ж, саме незнання української нерідко видає справжніх авторів меседжів, що поширюються в соцмережах. Оголошення, складене «суржиком», вказує на неякісний переклад тексту російськими маніпуляторами, тому не варте уваги. Навіть поширення, здавалося б, безневинних листівок з привітаннями російською мовою може «тягнути» за собою віруси, що заважають якісній роботі гаджетів.

Перевірка інформації — запорука безпеки

Організаторки тренінгу радять оцінювати будь які медійні матеріали на відповідність основним журналістським стандартам — достовірності, точності, повноті, актуальності, неупередженості, балансу викладених думок. І, перш за все, варто звертати увагу на джерела інформації, посилання на які мають бути будь-де. «Бо повідомлення не береться з повітря, завжди є людина, документ чи установа, що є першоджерелом, без згадування якого втрачається достовірність», – наголошує Олена Самойленко. Будь яка новина має відповідати на чотири простих запитання: що? хто? де? коли? зробив. Якщо ж у тексті розкриті обставини події, її причини та передумови, то можна говорити про повноту інформації. Варто навчитися розрізняти факти й думки та перевіряти інформацію про експертів, що коментують подію.
Експертки ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика», які вже понад 10 років досліджують редакції локальних медіа, наголошують, що виробники якісної журналістики не приховують інформацію про себе. На сайтах таких медіа є редакційна політика, контакти відповідальних осіб та журналістів. Якісними є медіа, які зважають на правила гендерної рівності, чутливої журналістики, поважають авторські права на фото та відеороботи.

За словами Тетяни Строй, окрім текстів псевдо новин в сучасному медіа просторі нерідко розповсюджуються фейкові фото та відео, зокрема, DeepFake, так звані «глибинні фейки». І хоча їхнє виробництво є дороговартісним, якість виходить такою високою, що розпізнати фейкові відеоінтерв’ю іноді дуже важко.

Однак, «коли є бажання та час, медіаграмотність допоможе перевірити будь-яку інформацію», — зауважує Олена Самойленко. Тому п’ять порад від експертки учасники тренінгу зафіксували на останок:

1. Зупинити емоції
2. Включити раціональне мислення
3. Подихати
4. Зважити, чи дійсно є потреба, поширювати оголошення, а зазвичай, її немає
5. Використати всі інструменти для перевірки інформації.

«Після тренінгу винесла один значущій урок, що треба більш детально читати інформацію, звертати більше уваги на деталі!», — прокоментувала онлайн-захід одна з учасниць Наталія Мошенська. «Більше критичного мислення не завадить!», — погоджується її колежанка Олена Богдан. — Для мене була корисною інформація щодо поширень постів про пошук військових у фейсбуці, бо, чесно кажучи, сама так робила. Тепер розумію наслідки, до яких це може призвести. Також стала більш переконаною в тому, що якщо якась інформація здається підозрілою або відчуваю, що щось із нею не так — краще перевірити».

Ольга Полтавець