17 травня у Кривому Розі відбувся офлайн майстер-клас для фіксерів та локальних продюсерів, який організувала ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
Майстер-клас присвятили доволі новій, але затребуваній в Україні професії фіксера, а простими словами – місцевого координатора, який допомагає організувати робочий процес для медіа або інших спеціалістів під час їхнього закордонного відрядження у країну з нестабільною ситуацією. Ця професія, як і інші, має власну специфіку та особливості. Крім того, відбиток накладає й український суспільно-політичний контекст та воєнний стан, в якому живе країна.
Дізнатись про діяльність фіксерів прийшли як досвідчені криворізькі журналісти, так і молодь, яка тільки вивчає журналістику. Велику зацікавленість у навчанні виявили студенти Державного університету економіки та технологій, які здобувають освіту на факультеті міжнародних відносин, суспільних комунікацій та регіональних студій. Більшість студентів вперше почули про професію фіксера і з допитливістю слухали тренера-практика.
Деякі історії викликали непідробне захоплення, адже фіксер – це людина, яка має миттєво реагувати на зміну обставин і приймати виважені, а буває, що і доволі ризиковані рішення. Про нестандартні ситуації з життя та свій практичний досвід учасникам розповів журналіст та фіксер з Одеси Артем Перфілов. Він поділився тим, як потрапив у професію, та як швидко доводилося навчатися різним нюансам взаємодії з іноземними журналістами, розуміти їхні потреби та запити.
Студенти дізнались, що до основних обов’язків фіксера входить координація роботи іноземних медіа в містах присутності, переклад під час спілкування групи з військовими, владою та мешканцями, драйвінг та забезпечення безпеки групи, роз’яснення контексту, тобто пояснення процесів, які відбуваються у країні.
За словами Артема Перфілова, важливу роль у цій роботі відіграють безпекові моменти. Фіксер має орієнтуватись не лише у законодавчих нормах, які дуже часто змінюються з огляду на військову ситуацію, а й тримати руку на пульсі подій, які відбуваються навколо. Бажано знати специфіку роботи в тому чи іншому регіоні країни. Адже подорожувати доводиться дуже багато: вранці ти можеш прокинутись у Одесі, в обід – записувати інтерв’ю’ у Дніпрі, а ввечері вирушити до Харкова.
«Цікаво було дізнатись про професію фіксера, якої офіційно ще не існує в нашій країні. Я б порівняв її із фільмом “Зелена книга”, де герой-італієць супроводжує у дорозі свого клієнта-музиканта і вирішує для нього усі організаційні питання. Думаю, у цій роботі головне – соціальний капітал, тобто корисні зв’язки, але потрібен час, щоб їх напрацювати. Цікаво було дізнатись, як отримати акредитацію і як обходити інколи правила, коли цього вимагає ситуація. Взагалі цікаво спробувати себе у ролі фіксера, але я не впевнений, чи буде ця професія затребувана, коли війна в Україні скінчиться і почнеться відбудова країни», – розмірковує студент 1 курсу «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» Державного університету економіки та технологій Святослав Гаєвський.
«До цього тренінгу я не знав про цю професію. Можу порівняти її з посадою, яку я зараз обіймаю – я працюю афіліейт-менеджером у міжнародній компанії. Це менеджер партнерської програми. Я займаюсь комунікацією між веб-майстрами, які займаються просуванням певних брендів в різних нішах через різні джерела трафіку. Мої задачі багато в чому сходяться із діяльністю фіксерів. Бо завжди треба комунікувати із міжнародними партнерами, потрібно у короткі строки організувати якусь зустріч, зробити план. Для цієї роботи потрібен соціальний капітал і проєктне мислення. Якби я не мав зараз цієї роботи, то спробував би себе в ролі фіксера. Бо журналістика це не зовсім моє, а ось комунікувати з людьми, щось організовувати, домовлятись я можу, мені це подобається. Було цікаво послухати, як розвивалась ця професія і яким нестарнадрт ним може бути підхід фіксерів до вирішення певних проблемних питань», – відзначив студент Нікіта Крестьянов.
Багато хто зі студентів зазначили, що хотіли б попрактикуватись у професії фіксера, якщо випаде така нагода. Серед бажаючих – першокурсник Микола Вишневський. Хлопець гарно володіє двома мовами та зацікавлений у новому досвіді. «Мені дуже сподобався майстер-клас, тому що я не знав про професію фіксера. І дуже шкода, що держава не допомагає просувати цю діяльність. Адже це дуже важливий місток між європейськими медіа і Україною. Мені би ця професія підійшла, адже це – завжди пригода, нові знайомства, нові місця. Це постійний виклик. Розумію, що ця робота небезпечна під час війни, і до цього треба морально підготуватись. Я добре володію англійською, хочу ще влітку підтягнути німецьку. Тож як випаде нагода, із задоволенням попрактикуюсь», – зазначив студент.
Під час майстер-класу учасники мали чимало запитань до тренера. Цікавились, де шукають роботу фіксери та скільки вони заробляють, з чого краще розпочинати діяльність у цій галузі, які мови потрібно знати і на якому рівні. А ще питали про гендерні переваги у професії та чи захищені жінки-фіксерки від різноманітних проявів зневаги у переважно чоловічому середовищі військових.
Головна редакторка медіа-платформи «Кривбас-сіті» Олена Тюріна відзначила, що журналістика під час війни відрізняється від тієї діяльності, яку ведуть журналісти у мирному цивільному житті без надзвичайних ситуацій, тому їй було корисно дізнатися інсайти та нюанси нової професії фіксера. «Журналістика так само змінюється, як і будь-яка інша галузь. Тому це ще одна гілка професії, зелена та молода, тим більше «неіснуюча» професія, яка не має свого індексу в категорії в списку професій. Але є запит та потреба, тому було цікаво дізнатись, чим ще можуть займатись журналісти, окрім своєї основної діяльності. Було корисно почути про нюанси цієї роботи, моменти, на які слід звернути увагу та існуючі ризики. І найголовніше, що ця інформація не академічна, яка часто відірвана від реальності взагалі, а цю інформацію ми отримали від людини, яка безпосередньо проживає, переживає, має досвід та базу контактів, власні спостереження, враження та оцінки, і може ними ділитись. Це авторитетне для мене джерело. Цим досвідом я також буду ділитись зі своїми колегами. Це буде корисно для наших фахівців, які під час звільнення Херсонщини мали досвід виїзду на деокуповану територію. Це дуже класний досвід, який хочеться продовжувати», – вважає пані Олена.
«Дуже рада, що мала можливість взяти участь у цьому майстер-класі. Фіксери – це провідники між представниками іноземних медіа та усім, що відбувається зараз в нашій країні. І дізнатися більше про нюанси цієї професії від людини, яка є вже досвідченим фіксером, від Артема Перфілова – це для мене було дуже корисно. Адже до нашої компанії доволі часто приїздять журналісти з різних країн. По суті, фіксери – це універсальні солдати, які допомагають світовим медіа зрозуміти краще українців, що коїться в нашій країні, що відчувають люди. Дякую організаторам за таку можливість», – каже редакторка корпоративного видання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Тетяна Філяєва.
Артем Перфілов порадив студентам та тим, хто хоче спробувати себе у фіксерстві, не чекати зручної нагоди та пропозицій, а вже зараз розпочинати формувати свій соціальний капітал – більше знайомитись із іноземцями, заводити нові контакти, проявлятись у соціальних мережах, зокрема, підписуватись на українських та іноземних журналістів та побільше спілкуватись з людьми. «Сарафанне радіо» та нетворкінг у багатьох випадках спрацьовують якнайкраще, і про тебе можуть дізнатись потрібні люди з іншої країни та навіть іншого континенту. А через твою діяльність – і про Україну, яка живе та воює за свою незалежність.