Вони покинули рідні домівки через те, що мали свою прекрасну Україну не лише в паспорті, а й у серці. Сильні не на словах, а у справах, герої збірки «Знедолені? Нездоланні!» своєю життєвою стійкістю, корисними для суспільства діями доводять, що більшість переселенців не утриманці, і не тягар для держави, вони працьовиті, творчі люди – важливі для країни.

Наприкінці травня 2016 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Інтерньюз-Європа в рамках проекту Інтерньюзу в Україні випустив збірку нарисів про переселенців «Знедолені? Нездоланні!».

15 проникливих і зворушливих історій про людей, які жили на Донбасі та в Криму й вимушені були переїхати на Захід, Південь та Північ країни через неоголошену війну Росії проти України. Про них розповіли автори з різним запасом журналістської практики: досвідчені, як Валентина Мацерук з Чернівців, Алла Федорина з Сум, Роман Шостак зі Львова, а поряд з ними молоді журналісти Вікторія Іщенко та Марія Малихіна з Києва, Антон Лягуша з Вінниці.

Наталя Адамович (сама з переселенців) описує нове життя Тетяни Гладкової, керівника громадської організації «Сила майбутнього», яку зареєструвала в Дніпрі. Героїня «з тих людей, хто любить керувати своїм життям самотужки, ні на кого не сподіваючись. Тому зміна місця проживання далася їй та її рідним не так важко…» – стверджує авторка.

Антиквар Олександр Шифрін з Луганська привернув увагу Назарія Вівчарика з Черкас. «Єврей за походженням, Шифрін завжди в душі вважав себе росіянином: його батько, хоч родом з Луганська, але був військовим і служив у різних місцях колишнього СРСР. Олександр народився поблизу Владивостока. Каже, що переживав за Росію і ніколи за «помаранчевих» не голосував. Проте, коли Росія спершу забрала в України Крим, а тоді на сході почалися заворушення, то він сприйняв це немов зраду з боку братів-сусідів».

Багато повчального є в історії Олександра Доброго, який до війни разом зі своїми друзями створював сучасне промислове підприємство на околицях Харцизька, Донецької області. І от війна змусила їх знов-таки на порожньому місці зробити теж саме. Активісткою Євромайдану, волонтеркою та благодійницею була і є Олена Маленкова. Нарис про неї має підзаголовок «Портрет із Фейсбуку». На сторінці Олени там часто зустрічається слово «гроші», бо вона керівний партнер групи компаній «KDU-realty group». Втім, попри активну професійну та громадську діяльність, Олена знаходить час і для себе: пише вірші і планує записати сольний альбом.

Вікторія Сидорова, автор нарису про викладачку музики, скрипальку й маму двох діток Марію Михайленко, розповідає, як та почала на Чернігівщині своє нове життя… з мітлою – двірником у дитячому садочку. А зараз вже влаштувалася за фахом і навчає дітей у школі мистецтв. Як відкривало свій внутрішній космос у Луцьку подружжя Ткачових з Луганська розповіла Ярослава Тимощук.

Викладач історії Олена Дмитренко знала, що її Горлівка має славне козацьке минуле. Ці дикі степи почали заселяти козаки, які не здалися на милість Катерини ІІ. А що принесла Російська імперія українцям? Кріпацтво на два століття. Занепад культури, писемності, історичної самобутності. Журналіст із Скадовська Вікторія Сенько розповідає і як у 2014-му Олена з родиною пройшла всі кола «переселенського пекла»; в нарисі є також спогади і про таких горлівських патріотів, як Володимир Рибак.