Моніторинг регіональних медіа у 8 регіонах України і, зокрема, у Донецькій області, щодо дотримання журналістських стандартів та виявлення матеріалів із ознаками політичної і комерційної «замовності», який з лютого 2012 року проводить експертна група Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, демонструє динаміку та еволюцію інформаційної експансії сепаратизму і війни на Донбасі. Все починалось з «необразливих» висловів щодо української державності та «західних демократій», а закінчилось розпалюванням ворожнечі та підтримкою війни.

Поступово журналістика повністю перестає бути журналістикою. Матеріали у сепаратистських ЗМІ стають суцільною політичною та військовою пропагандою. Якщо раніше можна було говорити про стандартну «джинсу», то вже у серпні-жовтні 2014 року вона перетворюється на донбаський варіант путінсько-рашистського агітпропу, політична замовність і антиукраїнська спрямованість якого виходить на новий системний рівень. ЗМІ та журналісти виконують пропагандистську функцію, метою якої є нанесення максимальних збитків опонентам в інформаційному просторі та формування громадської думки на користь антидержавницьких сил.

На початку 2015 року контроль за інформаційним простором окупованих територій Донецької області повністю перейшов не лише до сепаратистів, а й до російської сторони.

Це в черговий раз вказує на те, що Російська Федерація веде інформаційну війну проти України та підтримує сепаратизм, вже не ховаючи свою приналежність до цього. У Донецьку виходять два випуски «Комсомолки» – «Газета нашого города. Донецк» та «Еженедельник». Обидва повністю підготовлені московською редакцією, але друкуються у Донецьку на типографії «Новый мир».

Якщо оцінювати загальний контент газети, він є повністю антиукраїнським. Починаючи з зими 2014 року, риторика стає мілітаристською та агресивною, як проти України, так проти ЄС, США та НАТО. Що цілком логічно у контексті зовнішньої політики РФ, реалізації імперських планів та зомбування громадян України на окупованих територіях.

Постійно йде демонізація українських силовиків, влади, акценти робляться на «фейкові» утиски борців за «незалежніть Донбасу» та «русского мира». Висвітлюється переважно життя в РФ. Матеріали, які стосуються подій на Донбасі, майже відсутні. Тексти присвячені культурному, історичному та духовному життю в Росії. У матеріалах про Донецьк захоплені території продовжують позиціонувати як «самостійну» та «незалежну» від України країну.

Критичних матеріалів про ситуацію всередині Росії немає. Це свідчить про міфологізацію Російської Федерації, як країни з «особливою місією», взірця «ідеальної держави», центру світової політики. Достатньо багато матеріалів в яких журналісти подають власні оціночні судження.

Активно продовжується практика демонізації всього західного. Останні місяці спекулюється тема «Brexit», кризи всередині ЄС та НАТО. Якщо раніше акцент був зосереджений на «розвалі» України, то зараз він зміщуються у бік «розвалу» ЄС та Північно-Атлантичного альянсу.

Значна увага приділяється «патріотичному вихованню» через міфологізацію «ополченців» та священної боротьби за «русский мир». Акценти переміщуються більше у політичний, економічний та гуманітарний простір.

Антиукраїнська та антизахідна риторика спостерігається й у газеті «Московский комсомолец. Донбасс». У «МК» також акцент робиться на житті у РФ.

Схожа ситуація спостерігається в он-лайн ЗМІ окупованих територій. У періоди загострення військового протистояння між українськими силовиками, сепаратистами та російськими військовими (квітень-серпень 2014 року, грудень 2014-лютий 2015 року) демонізація України, влади та військових йде на повну потужність. Головна мета – підігрівання ненависті до України, демонстрація її слабкості та безперспективності спротиву російській окупації.

Аналіз контенту і дискурсу, який є в окупованому Донецьку, демонструє, що формування безальтернативного та некритичного сприйняття дійсності виходить на рівень закріплення на ціннісному рівні.

Зараз риторика стала дещо м’якішою, але певна агресія та демонізація «опонентів» зберігається на стабільному рівні, яка дозволяє підтримувати несприйняття всього українського. Акцентується увага споживачів інформації на темах, пов’язаних з життєдіяльністю та ситуацією у «молодій республіці», проблемах в Україні та їх емоційній інтерпретації без глибинного аналізу ситуації, причин та наслідків. Достатньо часто з’являються матеріали джерелом яких є українська влада, у т.ч. прес-служби Президента, КМУ, ВРУ, МВС, українських політиків, Генштабу тощо, але з власною «денеерівською» інтерпретацію подій та коментарів окремих осіб.

Військова тематика обмежується інформацією про обстріли з боку ВСУ, а також нагнітанням ситуації щодо можливого наступу українських силовиків на позиції «ДНР». Достатньо активно ведеться робота з дискредитації України як держави, її силових структур і зовнішньополітичного курсу.

Слід також зауважити, що он-лайн простір, як і самі Інтернет ЗМІ не є однорідним. Це, насамперед, пов’язано з різними ідеологічними засадами. З одного боку – це республіканські ресурси, які говорять про «ДНР», як самостійну державу, з іншого – імперські, які позиціонують окуповані території, як частину Росії, якщо не у географічному сенсі, то у ментальному. Єдине що їх об’єднує – це мрія про знищення України, як держави або її збереження, як сателіту Росії. Тому, певний інформаційний дисонанс, який панує в інформаційному просторі окупованих територій сприяє не лише викривленню дійсності, а й шкодить психологічному здоров’ю людей.

Таке кероване сприйняття реальності, емоційна прив’язка до Росії у мешканців окупованих територій вже сформувало у великої частини громадян негативне сприйняття України та її союзників. У разі повернення де-юре цих територій – таке сприйняття всього українського закладає «вибухівку» з відкладеним запуском. По-перше, без контролю над інформаційним простором територій т.з. «ДНР» та «ЛНР», спроби змінити думку пересічних громадян будуть майже неможливими. По-друге, мабуть головне, неврахування інформаційних, емоційних потреб та страхів місцевих жителів, будь-які меседжі від української сторони будуть блокуватись. Політика нав’язування «українського» у тому контексті, як воно сприймається у центральній та західній Україні – буде провальною. Неврахування регіональних особливостей (ментальних, інформаційно-комунікаційних, історичних) східних областей при формуванні та реалізації інформаційної політики сприятиме відторгненню всього українського та державного.

Сергій Бондаренко,координатор донецької експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.

(виступ під час всеукраїнського круглого столу «Чи можлива якісна журналістика у часи гібридної війни та політичної нестабільності?», який проводився Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика 30 вересня у Києві).