Колишній заступник глави Адміністрації Віктора Януковича Андрій Портнов звернувся до учасників Медіаруху, а також українських медійних та громадських організацій із заявою про тиск з їхнього боку.Портнов заявив про тиск з боку журналістів і активістів, назвавши їх «організованою групою».
Серед публічних росіян, які засуджують Путіна, є ціла низка таких, що допомагали йому будувати сучасну фашистську державу, але після повномасштабного вторгнення прозріли і почали казати «нєт войнє», що б це не означало. Проте є й інший персонаж: та, хто підтримувала Україну до Великої війни і на її початку, але згодом почала розвертатися в сторону Кремля… Мова – про російську публіцистку Юлію Латиніну.
Джинса у закарпатських газетах майже відсутня і була зафіксована в одному виданні – газеті “РІО”, яке і до того розміщувало матеріали без маркування. Варто зауважити, що видання «Панорама» почало активно маркувати комерційну рекламу, хоча згідно з попередніми моніторингами цього не робило. Суттєво підвищився відсоток запозичених матеріалів, а також зросла кількість власних матеріалів у газетах. Тільки 7% від матеріалів складають новини на тему війни та ЗСУ. Найкраще стандартів дотримувалися видання «Панорама» (10,63), «Закарпаття.онлайн» (10,88 бали) та «Мукачево.нет» – 10,81. Варто відзначити, що видання «Мукачево.нет» маркує рекламні матеріали на 100%.
Очільниця Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко та аналітикиня ІДПО Наталя Стеблина взяли участь в дискусії “Хорошие русские” – хто вони? (феномен “хороших русских” у гібридній війні московії проти України і Заходу), яка відбулась 19 грудня в Медіацентрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.
Українські регіональні видання отримали середній бал за дотримання стандартів – 9,6 із 12 можливих. Такі оцінки залишаються стабільними упродовж тривалого часу. Найбільш проблемними були стандарти балансу думок та повноти. Деякі видання отримали за перший стандарт оцінки, близькі до нуля, це означає, що в основному у публікаціях була наявна тільки одна точка зору.
Відсоток матеріалів із ознаками замовності незначний, як це і було протягом року. Майже незмінними залишаються і герої «джинси»: партії «Слуга народу» та «Батьківщина». Деякі видання просували й місцеву владу. Одне із закарпатських видань рекламувало «людину від Господа Бога», яка нібито здатна допомогти людям у складних ситуаціях: «подолати згубні звички», «зняти негатив». Розповідали у матеріалах із ознаками замовності про Юлію Тимошенко, яка «викрила «загублені» у бюджеті «мільярди», а також про закупівлю дронів для фронту від партії «Слуга народу»: депутати нібито використали для цього «своє безпосереднє фінансування».
Щодо тем, то у газетах найбільше було матеріалів із категорії «інше» (розваги, поради, реклама), писали і про життя місцевої громади та велику війну. На сайтах найчастіше висвітлювали війну та кримінал.
Повідомлення без чітких посилань на джерела, без балансу думок та повноти становили основу контенту популярних регіональних телеграм-каналів України. «Нам пишуть», «щось коїться», «нам повідомляють» – такі вислови використовувалися у деяких дописах, щоб позначити походження інформації. Тож під час Великої війни читачі цих ресурсів здебільшого отримували неперевірені повідомлення з анонімних джерел.
Контенту із ознаками замовності не так багато. Основна проблема – це неналежно маркована реклама, на деяких каналах рекламним міг бути кожен десятий пост. Кількість офіціозу незначна, здебільшого він спостерігався на телеграм-каналах Півдня України. «Джинси» – одиничні випадки. Просували нардепів та бізнес.
Щодо тем, то найбільше писали про Велику війну Росії проти України, життя цивільних під час війни, кримінал та життя місцевої громади.
Головною темою видань залишається війна. На другому місці, що цілком зрозуміло для сайтів, які прагнуть висвітлювати життя українців з обох боків лінії розмежування, – тема ВПО /постраждалих від війни / життя в умовах війни.
Загалом медіа, що висвітлюють життя ТУТ і ТАМ, знаходяться у складній ситуації. Це і брак джерел, і неможливість якісної перевірки інформації, і балансування між наміром витримати свою українську позицію та розповісти про людей, значна частина яких тривалий час знаходиться під впливом російської пропаганди. І, на жаль, втриматися на цій грані вдається не завжди.
Іноді, схоже, в намаганні дати побільше матеріалів, забувають про інформаційні приводи чи «замулюють» основні повідомлення заміток.