У серпні війна залишилася пріоритетною темою тільки для українських онлайн-видань, у друкованих ЗМІ в лідерах категорія «інше» (поради, кросворди, привітання та ін.). До інших топ-тем увійшли життя місцевої громади, економіка та соціальна сфера у газетах, кримінал, життя місцевої громади та ВПО – на сайтах.
Баланс думок та повнота були стандартами, яких українські регіональні ЗМІ дотримувалися у серпні найгірше. За якість публікацій як друковані, так і онлайн-ЗМІ отримали приблизно однакові бали (10,1 та 10,2 із 12 можливих). Щодо регіонів, то найкраща ситуація на Львівщині, найгірша – на Сумщині. Стандарти, які порушуються найчастіше, та загальні оцінки майже не змінилися, якщо порівнювати із попереднім моніторингом – у червні 2022. Також зазначимо, що повномасштабне вторгнення рф не вплинуло на розподіл балів. Так само і в січні баланс думок та повнота були найбільш проблемними.
У регіональних медіа потроху оживає джинса, яка майже зникла у перший місяць повномасштабного вторгнення рф. Причинами появи цих текстів можемо вважати пожвавлення політичної боротьби як в Україні, так і в регіонах, а також, звісно, відсутню в деяких медіа культуру до чіткого відмежування журналістського та рекламного контенту. Форматами рекламних чи піар-текстів, замаскованих під журналістику, були дописи політиків із Фейсбуку, а також інформування про «благодійність» політиків та бізнесменів, які допомагали біженцям або ж організовували конкурси для дітей. Щодо неналежно-маркованої реклами, то медіа згадували як окремі підприємства, медичні послуги, так і різноманітні онлайн-казино, інтернет-магазини та їхній крам: блендери, персональні комп’ютери тощо. Для того, щоб приховати рекламу, використовувалися рубрики на кшталт «Новини компаній», «Прес-реліз», «Партнерський проект», «Промо» або ж просто літера «р». Видання вміщували необроблені матеріали пресслужб та установ, через це на шпальтах та в онлайні експерти фіксували офіціоз. Кількість маніпулятивних текстів у регіональних медіа поки що незначна: 3-5% Також були зафіксовані одиничні тексти із проросійськими меседжами та фейки.
Медіа Донеччини, як і всієї України, наразі в кращому випадку виживають. В регіоні зникли паперові видання (а разом з ними гроші за передплату та продаж газет за готівку), рекламний ринок «лежить», а можливість монетизації контенту в онлайн так і не встигла стати практикою. Експертна група звернула увагу на те, що в непоодиноких випадках сайти нині нехтують навіть «святая святих» журналістики – вказуванням джерела отримання інформації. Матеріалів з проявами російської пропаганди або таких, що містили б фейки або маніпулювали б суспільною думкою з будь якого приводу, експерти в донецьких медіа не виявили.
Провідна тематика тижня достатньою мірою представлена у кожному медіа, висвітлено локальний зріз життя громад: місцева інфраструктура, робота громадського транспорту, підготовка до опалювального сезону, питання прибирання територій громад, робота закладів соціального захисту, культури, освіти, охорони здоров’я тощо. Авторські матеріали видань досить якісні, на наш погляд, більшість з них є прикладами сумлінного виконання редакціями просвітницької функції медіа, що надзвичайно важливо у нинішніх тривожних умовах, видання орієнтувались на нагальні місцеві проблеми.
Кількість маніпулятивного контенту у виданнях Полтавщини все ще залишається незначною: найбільше проблем із неналежно маркованою рекламою як на сайтах, так і в друкованих ЗМІ. У деяких газетах зафіксований офіціоз. Більшість видань, а особливо сайти, детально висвітлюють життя регіону під час війни: діяльність волонтерів, долі земляків, що захищають країну від окупанта, а також реагують на нагальні проблеми: ВПО, майбутнє освіти під час війни, опалювальний сезон тощо. Газети Полтавщини, що входять до вибірки ІДПО, очевидно, переживають доволі складні часи: контент видань «Зоря Полтавщини», «Вечірня Полтава» – в основному запозичення, передруки.
Видання дещо втомилися від війни. За великим рахунком, їх регулярний вихід та інформування аудиторії – заслуга передусім ентузіазму, що допомагає працювати попри реальну фізичну небезпеку, адже деякі масмедіа функціонують у зоні бойових дій; попри відсутність рекламного ринку та сприяння з боку влади; попри дефіцит працівників, бо ж дехто був змушений виїхати на безпечнішу територію. Ця втома відчувається у скороченні жанрової та тематичної палітри.