Інститут демократії ім. Пилипа Орлика вже два роки досліджує ситуацію в регіональних реформованих медіа в різних областях України. Одне з них – “Вісті Біляївки” в Одеській області.

«Вісті Біляївки» – вдалий приклад перепрофілювання місцевого ЗМІ після роздержавлення. Заснована в 2006 році газета була комунальним підприємством міської ради до 2017 року. Газета перетворилась на ТОВ «Інформаційна агенція «Біляївка.Інфо», яка випускає газету «Вісті Біляївки» і наповнює сайт «Біляївка.City».

Щоденний наклад газети не змінився – 1300 примірників, а ось відвідуваність онлайн-порталу вражає – в середньому 100 тисяч унікальних користувачів щомісяця (підрахунки редакції). Це при тому, що в самій громаді мешкає за офіційними даними десь 14 тисяч людей. Як вдалося досягти таких успіхів розповіла головна редакторка видання і директорка підприємства Галина Халимоник.

В інформаційній агенції сьогодні працюють п’ятеро людей – троє журналістів, бухгалтер і верстальник газети. Варто зазначити, що багато функцій в роботі редакції, принаймні у рекламній діяльності і створенні «візуального» контенту, виконує агенція розвитку локальних ЗМІ «Або» – вона об’єднує кілька десятків регіональних ЗМІ в одну мережу.

– Що змінилось після роздержавлення в розвитку вашого ЗМІ?

– Найбільша зміна полягає в тому, що ми почали більш активно працювати в Інтернеті. В газеті нашу стелю читачів ми вже вибрали. В умовах величезної кількості інформації в соцмережах, інтернеті і месенджерах дуже важко перестрибнути її. Тому найголовнішою нашою зміною були вихід в онлайн і більш активна робота з рекламодавцями. Ми навчилися не чекати їх, а шукати, самим пропонувати ідеї і теми. Також ми почали працювати з грантами, причому досить успішно. Просто зараз в нас є проекти на 100 тисяч гривень додаткових коштів. В тому числі, це два гранти від Львівського медіафоруму. Нас кілька років моніторили в рамках проектів ОБСЄ, високо оцінювали діяльність, і коли під час пандемії вирішили підтримати регіональні ЗМІ, то наше видання потрапило в цей список.

– Як змінилась редакційна політика після роздержавлення? Про що ви пишете?

– І до роздержавлення і після, наш головний фокус – це Біляївська громада. Але я всім говорю, що в нас дуже специфічна міська рада. Вони засновували газету в 2006 році і одразу говорили, що не потрібно замовчувати жодну тему і що газета має стати комунікатором між владою і громадою. В нас і раніше не було такого, щоб ми про щось не писали. Просто дотримувались стандартів, надавали можливість висловитись і владі, і людям, в яких були претензії.

Після роздержавлення ми почали писати більш в лайфстайловому стилі, робити матеріали про захоплення людей, про їхні життєві ситуації. У нас з’явилось багато матеріалів з серії «пояснюємо на пальцях» у форматі карток. В них ми намагаємось простими словами пояснити складні речі. Одна з таких наших публікацій про «булінг» у видачі Гугла стоїть вище за Вікіпедію.

– Наскільки регіональне видання може дотримуватись стандартів журналістики? Наскільки успішною є боротьба із замовними публікаціями, «джинсою»?

– В нашому колективі немає жодного професійного журналіста, усі прийшли з різних місць роботи. Брак знань ще на початку нашої роботи давався нам взнаки. Я, наприклад, про стандарти дізналась тільки через п’ять років після початку роботи в газеті.
Проте на інтуїтивному рівні розуміння було – треба писати чесно, давати можливість висловитись усім сторонам конфлікту і так далі. Коли ми почали активніше працювати з грантами, ми дізнавались про стандарти більше, і це органічно додалось до того, що знали раніше.

Наше ЗМІ моніторять і завжди відносять до тих видань, що дотримується стандартів. Так нещодавно проводили моніторинг про ґендерну чутливість і ми стали лідером серед регіональних медіа Одещини. Для мене робота за стандартами – це логічна річ. Коли ти працюєш так, щоб не було соромно за свою діяльність.

– Припустимо, завтра до вас в редакцію приходить фермер і пропонує поставити замовний матеріал про конкурентів. Як ви будете діяти?

– У нас бувають такі випадки. Хоча дуже рідко, тому що більш-менш люди знають, як ми працюємо. Буває, приносять рекламні тексти, піар благодійних фондів чи депутатів. Ми одразу кажемо, що будемо позначати як рекламу, тому що поважаємо своїх читачів. Більшість погоджується на такі умови, дає як рекламу.

– Чи задоволені ви роздержавленням медіа?

– Складне питання. Ми від цього не постраждали, не постраждали з багатьох причин. По-перше, в нас склалися відносини з міською радою. В нас є з ними угода на висвітлення, немає проблем із приміщенням чи майном, як в багатьох колег. Міська рада не вимагає від нас супер-піарівських публікацій, навіть за угодою ми друкуємо, в основному, пояснювальні матеріали. По-друге, ми вже знали, що таке грантова підтримка, як писати заявки і проекти. З точки зору фінансів ми стали жити краще.

– Які у вас зараз джерела фінансування?

– У нас є угода на висвітлення діяльності міської ради. Це десь 30% наших прибутків. Ще є велика кількість грантових проектів, також десь 30%. До карантину в нас була дуже класна ситуація із рекламою, вона складала до третини бюджету. Промо публікацій на сайті було дуже багато. Нас підтримує агенція розвитку локальних ЗМІ «Або», яка бере на себе велику частину рекламних речей.

Наприклад, у нас був проект із маркетшопом «Розетка» – ми отримували відсоток, якщо людина переходила до магазину з нашого сайту і щось замовляла. Також є проект із Booking.com – ми робимо публікації про подорожі і відрядження, робимо посилання на об’єкти «Букінгу» і також отримуємо відсоток, якщо читач замовляє житло.

Ми підключили рекламу від Google, було багато місцевої реклами. Щодо карантину, то він вплинув негативно, підприємці почали менше давати реклами. Але вже поступово починають дзвонити і замовляти рекламу. Плюс є підписка – це непогана сума, яка двічі на рік приходить.

– Наскільки вагомою є роль агенції «Або»?

– В агенції зараз 35 сайтів. Для мене співпраця з ними стала ривком вгору. В них є система допомоги регіональним ЗМІ – приїжджає ментор, робить ревізію публікацій, каже де правильно, де неправильно. Також в агенції є система позитивного суперництва. Якщо різні регіональні сайти беруть участь в одних проектах, то гонорар буде вищий в того, хто краще відпрацював.

Ти як журналіст, конкуруєш не тільки з тими, з ким поруч живеш, а з усією країною. А значить є стимул розвиватися.

– Назвіть найгостріші проблеми, з якими ви зіткнулись після роздержавлення?

– Я думаю, що найгостріших проблем сьогодні дві, і вони актуальні для всіх – економіка і війна. Ми налаштовані на те, щоб заробляти більше коштів від місцевих рекламодавців і місцевої аудиторії. У нас є деякі задумки з монетизації сайту, щоб отримувати гроші від читачів. Але для цього бізнес має працювати належним чином і люди мають бути заможними. Тоді в них буде можливість раз на місяць заплатити 50-100 гривень за ту інформацію, що ми для них збираємо. Внутрішніх проблем я не бачу ані з темами публікацій, ані з кадрами.
Бізнес розвивається неефективно, можливо, через війну. І ми від цього залежимо, тому що хотіли б отримувати більше фінансування від локальних рекламодавців.

– Кого ви вважаєте конкурентами в своєму місті? Які нові технології довелось опанувати після роздержавлення?

–В громаді живе десь 14-16 тисяч людей за різними підрахунками. А у видання від 95 до 130 тисяч читачів на місяць – в залежності від наповнюваності сайту. На місцевому рівні в нас немає конкурентів в онлайні. З іншого боку, в друку нам важко конкурувати з районною газетою – вона орієнтована на більш літніх людей. У них є читачі, які все життя їх читають.

Але є конкуренція з соціальними мережами – вони не вважають себе ЗМІ, але дуже часто є великі групи з населених пунктів у соцмережах. Бувають ситуації, коли адміністратори таких груп беруть наші публікації, ставлять собі і не підписують, звідки взяли.

Щодо нових технологій, ми кожен день щось нове опановуємо. У нас дуже інтерактивний сайт – є внутрішні лонгріди, є свайпи як в «Тіндері», є лайвблог. А на один з грантів Львівського медіафоруму ми робимо субсайт про місцевий туризм – він буде не стільки про туризм, скільки про «цікавинки» нашого регіону. Він буде дуже інтерактивний, із пазлами, мультимедіа, квестами тощо.

Ми багато пишемо про екологію, нещодавно мій матеріал увійшов до переможців української екологічної премії.

– Чи бачите ви перспективи розвитку ЗМІ після впровадження адміністративно-територіальної реформи?

– Я взагалі великий фанат цієї реформи. Я вірю в місцеве самоврядування, в громадську активність людей. В нас навіть на сайті є спецтема, де ми збираємо приклади індивідуальних ініціатив для громади – і прибирання, і екологія, і будівництво, і покращення свого середовища, і діяльність ОСББ… Ми намагаємось ці теми збирати і розповідати про них людям. Наше видання минулого року стало переможцем конкурсу робіт про децентралізацію, це наша тема.
Якщо правильно спрацює адміністративно-територіальна реформа і люди будуть більш активними, то і громада буде більш заможна. Відповідно, ми більше матимемо фінансування місцевого і не будемо залежними від влади чи одного підприємця.

– Яка сьогодні роль вашої газети і сайту в житті Біляївки?

– В 2018 році наше видання отримало нагороду «За заслуги перед громадою». Видається вона не міською радою, а оргкомітетом, куди входять представники громадських організацій міста. Чому вони це зробили? Тому що ми дуже активно намагаємось позитивно впливати на наше місто.

Наша редакція була першою, хто запропонував проводити дитячі свята. Ми самі провели перше свято – зібрали читачок, прикрасили місце, де проводили. Також ми були першими, хто запропонував звернути увагу на міську велоінфраструктуру і провели велодень.

Окремо було змагання малюків, де ми розповідали правила дорожнього руху, була велика поїздка велосипедистів по всьому місту. Учасницями стали «велопані», жінки певним чином прикрашені й одягнені проїхали на велосипедах. Таким чином ми показали, що з’являється дуже багато велосипедистів, і після того було ухвалено рішення виконкому, що біля всіх закладів мають встановити велопарковку.

Ми проводили велику соціальну кампанію «Жінка має право народжувати в гідних умовах», в рамках якої змінювали перебування жінок в нашому пологовому. Ми проводили креативну майстерню – разом із депутатами і лікарями ліпили з пластиліну ідеальний пологовий; публікували різні історії пологів, і позитивні і негативні. І завдяки таким крокам за три роки пологовий повністю відремонтували – з’явилась вода, тому що її не було, з’явились більш-менш пристойні умови, поставили нові ліжка.

Рекомендації українським регіональним ЗМІ від Галини Халимоник:
– активно працювати в онлайні;
– любити свою громаду;
– спілкуватись зі своїми читачами
– багато вчитися;
– вивчати міжнародні медіа.

Михайло Штекель
Експерт з моніторингу друкованих та онлайн видань проекту ІДПО «Медійна програма в Україні»

Інтерв’ю підготовлено за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені у інтерв’ю, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.