У січні було здійснено моніторинг роздержавлених медіа Харківщини: «Харьковские известия», «Слобідський край», «Обрії Ізюмщини», «Вісті Красноградщини», а також їхні сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, obrii.com.ua, krasnograd.news. Період моніторингу 27 січня – 2 лютого 2020 року. Загалом проаналізовано у друкованих виданнях 162 публікації, в інтернет-виданнях 146 матеріалів. Усього – 308 робіт.
Харківські реформовані медіа в цілому залишилися в орбіті впливу своїх колишніх власників, що позначилося як на контенті, так і на дотриманні професійних стандартів. Найбільш критична ситуація у газеті «Харьковские известия», де більше третини контенту складає «джинса» та «офіціоз».
Друковані видання
Основні теми та тональність матеріалів
Найбільше Харківські видання писали про «життя місцевої громади» та тарифи на газ. Окрім цього, видання звернули увагу й на питання охорони здоров’я, здебільшого інформуючи читачів про коронавірус та сезонні захворювання на грип та ОРВІ, карантин, готовність місцевих медичних закладів до можливого завезення вірусу та ін.
Як правило, кримінальна тематика не виходить в топ найбільш уживаних у друкованих виданнях, проте цього разу про кримінал та діяльність правоохоронних органів найбільше писали «Харьковские известия». Зазвичай матеріали цієї теми виносяться на першу шпальту. При цьому потрібно взяти до уваги, що окрім цього на першій – «джинса» про мера міста та міжнародні чи загальноукраїнські видання. Тобто подібні негативні тексти стають контрастним тлом, що ще більше підкреслює «месіанство» міського голови Г. Кернеса, який, мовляв, завжди прийде на допомогу у скрутній ситуації.
Походження матеріалів: найкращу ситуацію маємо у виданні «Слобідський край», що робить ставку на авторські тексти (навіть рецепти й поради пишуть штатні журналісти). У решти видань переважають запозичені публікації.
Щодо тональності публікацій – переважна більшість нейтральна, позитивні тексти – на другому місці.
Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)
Місцеві реформовані ЗМІ в цілому продовжують перебувати під упливом своїх власників. Це очевидно і за кількістю «джинси» і за лояльною подачею будь-яких місцевих новин.
«Порядок денний регіональних харківських ЗМІ формується в багатьох випадках також за рахунок владних повідомлень. Іноді важко розрізнити політичну «джинсу», про публікації якої напевно керівництво ЗМІ домовляється із міською чи регіональною владою, від нібито редакційних текстів і новин. Мені здається, що журналісти, які працюють в цих ЗМІ, деінде продовжують вважати свої газети чи сайти частиною місцевої влади, а інформування про владну діяльність – головною задачею своїх медіа», – говорить медіа-експерт Михайло Штекель.
Фактично, місцеві видання не можуть упоратися із своїм важливим завданням – критикою і контролем місцевої влади. Із чотирьох аналізованих нами видань лише «Слобідський край» маркує «офіційні повідомлення» від влади. Решта друкує ці тексти так, ніби вони є частиною журналістського контенту. Газета «Харьковские известия» випускає навіть цілий додаток із такими текстами, маркуючи його словами «официальное приложение».
Із трьох випусків газети «Харьковские известия» два містили фотографію мера на першій шпальті та текст про його допомогу городянам. Окрім Кернеса видання практично не згадує інших політиків (тільки кількох заступників мера). Практично не виокремлюють і громадян Харкова (хіба що почесних). Тож враження складається таке, що політичне життя у місті завмерло, у мера немає опонентів, щодо нього не порушена кримінальна справа, містяни задоволені життям, мають усе необхідне та ін. Фактично, кожна публікація про міське життя у сфері освіти, медицини чи житлово-комунального господарства, мала ознаки «джинси» і просувала мера чи чиновників міськради.
Активно просувають місцеву владу й «Обрії Ізюмщини», хоча видання має все ж менші показники. При цьому використовуються такі звороти, як «міська влада завжди йде назустріч ізюмчанам», «проявом турботи про ізюмчан стали виступи депутата».
Проте одне з аналізованих видань – «Слобідський край» – вмістило тільки три із таких матеріалів. При цьому газета маркує як офіційні повідомлення місцевої влади, так і здебільшого рекламу.
Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій
В цілому газети не просували пропагандистські меседжі, проте експерти все ж звернули увагу на тексти, присвячені Другій світовій війні. Один із них газеті «Обрії Ізюмщини» був про мандрівку російським містом «Волгоградом», другий – у цій же газеті – звіт про містян, які брали участь у бойових діях. При цьому підхід до висвітлення теми цілком у дусі радянської пропаганди, жодним словом не згадано про те, як СРСР вів ту війну і про тих, хто від цього постраждав. Також жодним словом не згадано про сучасну війну Росії проти України: ніби поїздка до Волгограду – такий собі дружній візит до дружньої країни.
Оцінки матеріалів за стандартами.
Найбільш проблемними для друкованих видань є стандарти «балансу думок» – і це традиційно. Адже у газетах переважають тексти інформаційних жанрів, які в основному є передруками. Саме тому у текстах є тільки одна точка зору. Ще один проблемний стандарт – стандарт «повноти». У газетах бракує важливого контексту. Якщо порушуються питання, актуальні для усієї України, часом бракує місцевої «прив’язки». Або ж якщо йдеться про нововведення, яке планують упровадити, воно подається тільки з перспективи місцевої влади, без потрібних деталей.
Наприклад, стандарти повноти та балансу думок порушені практично у кожному матеріалі на шпальті місцевих новин газети «Обрії Ізюмщини». У текстах про кадрові призначення бракує інформації про те, хто саме – ці нові чиновники, як працювали на посадах їхні попередники та ін. У звіті із сесії міської ради йдеться виключно про те, як депутати піклуються про городян. Висвітлення абсолютно лояльне, без альтернативних чи критичних точок зору. Цілком «мажорні» повідомлення про відкриття відділення невідкладної допомоги та нового кабінету у гімназії, роботу центра адмінпослуг. Підхід до висвітлення – схожий на підхід «Харьковских известий». Тільки якщо ті просувають конкретного власника, то «Обрії Ізюмщини» ставляться лояльно до місцевої влади в цілому, порушуючи важливі стандарти.
Висновки щодо різноманіття жанрів та майстерності журналістів у поданні матеріалів доступною мовою
Щодо жанрів – традиційно переважають інформаційні повідомлення та «інше». Частка порад, рецептів, гороскопів та кросвордів часом переважає серйозний контент щодо місцевого порядку денного. При цьому більша частина подібних розважальних матеріалів запозичується із мережі, тож місцеві видання претендують на роль «легкого чтива», фактично відмовляючись від висвітлення актуальних і гострих проблем.
Якщо не брати до уваги офіціоз, який журналісти передруковують, то в цілому матеріали подаються доступно, зрозумілою мовою.
Сайти
Основні теми та тональність матеріалів
На сайтах на першому місці – кримінал. Тут лише «Слобідський край» вирізняється, маючи усього два тексти на цю тему. На другому місці «інше»: потроху сайти також починають друкувати різноманітні поради та розважальний контент. На третьому місці, як і у газетах тарифи та проблеми здоров’я.
Запозичених матеріалів на сайтах – 63%, тобто в основному – передруки. Власних матеріалів – 30%. Найбільше у плані передруків відзначилися сайти газет «Обрії Ізюмщини» та krasnograd.news, що надрукували тільки 8 та 2 власних матеріали відповідно.
Щодо текстів, присвячених загальнонаціональним подіям, медіа-експерт Микола Польовий зазначає, що здебільшого передруковуються повідомлення центральної влади. «У заголовках, стилістиці очевидною є демонстрація занадто лояльного ставлення до неї. Дуже багато таких текстів межують із «джинсою» Власне, це можна вважати своєрідним замовленням з боку колишніх власників. Це також підтверджує спостереження про те, що реформовані медіа залишились у орбіті впливу старих власників», – говорить він.
Тональність текстів електронних видань переважно нейтральна.
Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)
Як правило, на сайтах реформованих видань передруковується не вся «джинса». Приміром, сайт krasnograd.news взагалі її не містить. Менші показники мають «Обрії Ізюмщини» та «Харьковские известия». Сайт «Слобідського краю» – приблизно має ту саму кількість.
Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій
Приховані проросійські меседжі експерти знайшли й на сайті «Харьковских известий»: у тексті про вшанування жертв Голокосту зазначено про фашизм, який «може підняти голову і нав’язати нову війну».
Оцінки матеріалів за стандартами.
Стандартів на сайтах здебільшого дотримуються гірше, ніж у друкованих ЗМІ. Тільки krasnograd.news має вищу оцінку за друковане видання. Решта – гірші. Це говорить про те, що реформовані ЗМІ ще не напрацювали такий механізм роботи, за якого б сайт мав першочергове значення. Зазвичай на сайт ставлять кримінальні новини та передруки загальнонаціональних та міжнародних новин (у випадку із «Харьковскими известиями». Або ж прес-релізи місцевої влади та чиновників. Як правило, такі тексти не переробляються. Із цим і пов’язані низькі оцінки. Найбільш проблемні, як і в друкованих ЗМІ повнота, баланс думок.
Моніторинг реформованих донецьких видань
В цілому, у харківських та донецьких виданнях багато спільного. Найбільше експертів насторожила газета «Вісті», в якій було знайдено декілька прихованих проросійських меседжів. Приміром, видання надрукувало витримки з інтерв’ю із колишньою очільницею Слов’янська Нелею Штепою. Для тексту було обрано компліментарні питання, а от важливого бекграунду про те, що це за людина і які проти неї висувалися звинувачення, не було. «Відсутність бекграунду про негативне минуле Штепи добре стикається із використанням журналістами явно езопової мови щодо коментування подій. Видання просуває проросійський дискурс, редакція вимушено (під тиском або дискурсу, або колишніх власників) обходить минуле Штепи, змальовуючи її досягнення та обіцянки», – говорить він. Окрім цього, очевидним є негативне ставлення видання до декомунізації, до того ж, автори подають тему так, нібито більшість «нормальних» жителів Слов’янська – також проти.
Ще один проблемний момент – це численні тексти про другу світову війну, які подаються так само, як і у харківських виданнях: з позиції радянської пропаганди. При цьому про війну на Донбасі практично не згадують. В одному із текстів навіть порівнюють ціни в окупованому Донецьку і в Києві. При цьому відзначають, що в дечому в Донецьку навіть краща ситуація. І жодного слова про війну.
Про фейки: Майже кожне з аналізованих видань присвятило увагу розподілу платежів за газ на дві складові. На думку харківських експертів, ці тексти мають ознаки штучної фейковості та провокації проти української держави (крім одного видання – донецької газети «Вперед» — де провокаційний меседж не було вміщено).
«Усі тексти несуть важливу інформацію щодо зміни системи оплати за газ. Більше того, усі тексти містять детальний і точний приклад розрахунку вартості обслуговування мережі. Водночас на тлі цієї значущості теми та безсумнівної точності прикладу розрахунку (підкреслимо – лише вартості обслуговування мережі) однаково подається ніяк не підтверджене твердження про збільшення загальної суми платежів за газ на 1,67 грн. Це твердження не супроводжується джерелом, це твердження не відповідає тим розрахункам, які проводили експерти щодо тарифів на газопостачання до багатоквартирних будинків. До того ж, для різних типів житла та типів використання газу загальна сума платежів за двома (газ та газопостачання) платежами буде різною. Пояснення причин запровадження двох платіжок «за газ» також виглядає провокаційним та таким, що вимальовує відверто дурною українську владу: мовляв “щоб українці бачили, які витрати несе держава на утримання мереж”. Саме просування невірного, безпідставного (але такого що зовні виглядає підкріпленим попереднім прикладом) та дратівливого для читача твердження про збільшення загальної суми платежів та хибного і провокаційного пояснення причини розведення платежів дозволяє стверджувати саме про штучний провокаційний фейк. Одностайність текстів дозволяє стверджувати про наявність єдиного джерела цього фейку», – говорить медіа-експерт Микола Польовий.
Окрім цього, донецькі видання також просувають місцевих політиків та чиновників, не маркують «офіційно-паркетні» матеріали. Забагато серед «авторів» донецьких реформованих видань представників влади, міськради, виконкомів та ін.
Тим не менш, незважаючи на наявність проросійських меседжів у декількох текстах, зустрічаємо і матеріали про відзначення Дня Соборності, Дня пам’яті Героїв Крут та ін.
Моніторинг регіональних медіа, що проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика, здійснювала одеська група ІДПО у складі Миколи Польового, доктора політичних наук, професора кафедри політології та державного управління Донецького національного університету імені Василя Стуса (м.Вінниця), журналіста «Радіо Свобода» Михайла Щтекеля. Моніторинг здійснюється за підтримки Українського медійного проекту Інтерньюз /USAID. Всі думки та висновки, що наведені в моніторингових звітах, є виключно відповідальністю експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика і не обов’язково відображають точку зору Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Інтерньюз.
Контакти: координатор проекту Наталія Стеблина
067 985 73 21
steblinka@gmail.com