У січні 2021 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг регіональних друкованих та інтернет-медіа у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Чернігівській, Львівській, Одеській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. 

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих і чотири онлайн-видання, які розміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні/районі. Усього було проаналізовано 1560 матеріалів у друкованих виданнях, 2889 – у мережевих. 

18,4% публікацій у друкованих регіональних виданнях восьми областей становлять сумнівні матеріали, що є немаркованою рекламою, або містять ознаки замовності, пропаганди, фейків. В онлайн виданнях таких матеріалів 13%. Трендовими темами замовності в січні 2021 року стали підвищення тарифів, українська мова у сфері обслуговування разом із просуванням онлайн-магазинів. 

Тарифні протести, що відбувалися у багатьох українських регіонах, стали для місцевих політиків приводом нагадати про себе. На шпальтах газет та на сайтах з’явилася низка матеріалів із ознаками замовності за схожою схемою: «політик/партія N вимагає від влади знизити тарифи». 

Ще однією темою для маніпуляцій, в тому числі із поширенням проросійських меседжів стало ухвалення закону щодо обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування.

Моніторинг ІДПО вкотре виявив засилля комерційної джинси та неналежно маркованих матеріалів з рекламою комерційних товарів та послуг. Як правило, із розміщенням лінків на інтернет-магазини (у випадку мережевих видань).

Найбільше матеріалів із ознаками замовності розмістили газети Одеси, Хмельниччини та Луганщини. При цьому розміщенням офіційної інформації без жодної журналістської обробки зловживають луганські, хмельницькі та полтавські друковані ЗМІ. Фейки розмістили в Хмельницькому та Дніпрі. Дивіться діаграми нижче. 

В онлайн-виданнях замовністю вирізнялись Одеса та Львівщина. Офіціозом забивають сторінки онлайн деякі видання Полтави, Луганська та Львова. 

Найменше публікацій із ознаками замовності в ЗМІ Полтавщини і Дніпропетровщини, але виявлені поодинокі проросійські меседжі та фейки.

Розглянемо основні напрямки порушень.

Друковані ЗМІ 

Політична та комерційна «джинса» 

Матеріали із ознаками політичної замовності у газетах просували місцеву владу, як правило, голів ОДА та облрад. Видання друкували їх привітання зі святами або ж компліментарно описували діяльність очільників. 

Піарили також і політиків. Здебільшого провідною темою матеріалів із ознаками замовності були тарифи, спекуляції на темі вакцини та коронавірусу. Ось, наприклад, заголовки газет Дніпропетровщини: 

«Гуфман: “Центральная власть несет полную ответственность за рост тарифов на услуги ЖКХ”»; «Геннадий Гуфман: “Людей, разочаровавшихся в действиях власти в отношении вакцинации от covid-19, стало в 2,5 раза больше”» («Горожанин плюс» від 28.01.2020р.); 

«Тарифный майдан, или Терпение народа лопнуло?» («Репортер» від 28.01.2021р.); 

«Дмитрий Кисилевский: в условиях кризиса важно обеспечить работой и предприятия, и людей» («Днепр вечерний» від 28.01.2021р.). 

Луганське видання «Луганщина.UA» надрукувала текст під заголовком «Сначала Фирташ и Бойко взвинтили тарифы на газ, а затем отправили ОПЗЖ на борьбу с “беспределом” власти».

Щодо цієї та інших схожих маніпулятивних публікацій видання експертка ІДПО Алла Федорина зауважує: «Ці публікації мають ознаки швидше пропаганди, аніж міцної аргументованої журналістики. Практично відсутні посилання на джерела. Не подано бодай якоїсь множини точок зору. Надмірна емоційність матеріалів (ще одна ознака пропаганди!) не компенсує відсутності аргументації, а навпаки здатна нівелювати висловлювану позицію». 

На тарифній темі «джинсували» також видання Хмельниччини та Чернігівщини. 

Незважаючи на те, що тексти були опубліковані в різних регіонах, підхід до політичного піару у таких публікаціях той самий: вимагаючи від влади усіх рівнів знизити тарифи, політики/партії намагалися підвищити собі рейтинг, але тим самим вводили в оману читачів. Зокрема не пояснювали, хто саме встановлює тарифи і як саме варто вирішувати таку ситуацію.  

Щодо комерційної замовності, то просувалися шахтарські підприємства («ТН-Експрес», Дніпропетровщина, «Новини Прибужжя», Львівщина), вищі навчальні заклади.

Експерти відзначили два регіональні видання, які поважають свого читача, і взагалі не публікували «джинси»: «Експрес» (Львівщина), «Телеграф» (Полтавщина).

Матеріали з ознаками пропаганди

Ще одна поширена тема, але вже для матеріалів із ознаками пропаганди – маніпуляції щодо мовного закону. У таких текстах йшлося про нібито невраховані права громадян, про розпалювання конфлікту у суспільстві та ін.

Наприклад, газета «Горожанин плюс» (Дніпропетровщина) у тексті «Зеленский рассчитается рейтингом» опублікувала такий пасаж: «Государственный язык должен быть и он есть. Но попытка государства регулировать языки бизнеса и общения, во-первых, обречена на провал, во-вторых, создает неудобство гражданам, в-третьих, создает и усиливает рукотворный общественно-языковой конфликт». 

Неприйняття мовної реформи продемонстрували і на шпальтах газети «События» (Донеччина). Експерти ІДПО зафіксували проросійські меседжі у тексті видання «Вольности перевода», який підписаний псевдонімом Антон Мєлкосклочний. Державна мова згадувалась у тексті в лапках. Ось декілька цитат: «бойко тараторят на «державнiй мовi», не обращая внимания на речь клиента», «жалкие потуги изобразить украинскую речь вряд ли уместны».

Заанґажовано і навіть агресивно тлумачили мовне питання у газеті «Вечерняя Одесса». Авторка тексту «Яблоко раздора» Валентина Гайдаєнко зазначає, що мовний закон нібито має на меті «розкачати ситуацію» в країні, натякає на можливість «Троянської війни», бо «яблуком розбрату» називає якраз мовний закон, демонструє неприйняття всього українського.

Окрім маніпуляцій на «мовній» темі експерти ІДПО знайшли також тексти, що мають ознаки фейків та провокацій (публікація «Почему в школах сокращают 10-11-е классы уже в этом году», «ТН-Експрес», 28.01.2021р.).

Неналежне маркування

Для друкованих видань лишається актуальною проблема неналежного маркування. Так, є видання, які взагалі не маркують рекламні макети. Як правило, це привітання посадовців/керівників установ з ювілеями, державними святами.

Інколи рекламу «приховують» під рубриками «Оголошення». Найбільше креативу у цьому питанні проявила газета «ВісникЧ», перерахувавши низку рубрик, під якою може виявитися реклама. Та ще й застерегла своїх читачів «Не вляпайтесь!», переклавши відповідальність за неякісну рекламу – на рекламодавця. Хоча за стандартами саме ЗМІ має стежити за якістю контенту, який друкує. 

Стурбованість у експертів викликали немарковані макети, де читачам пропонували розгадати «шаради» і телефонувати розробникам цих шарад для того, щоб «забрати приз». Подібні «шаради»/ «ребуси» розмістили газети Полтавщини: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава».

Видання, що опублікували найбільше неналежно маркованих матеріалів у своїх регіонах: «Львівська пошта», «Курьер недели» (Одещина), «Подолянин» (Хмельниччина).

Усі рекламні матеріали належно маркувала газета «Експрес» (Львівщина), «Знамя индустрии» (Донеччина).

Офіціоз

Основна причина поширення офіціозу – це необроблені передруки повідомлень від влади. При цьому, розміщуючи такі тексти, журналісти жодним чином не маркували їх. 

До цієї категорії уналежнювалися також матеріали про заходи за участю місцевої влади (вшанування довгожителів, покладення квітів та ін.), де окрім очільників міст, адміністрацій, облрад та райрад не давали слова іншим діючим особам.

Експерти полтавської групи зауважили, що за допомогою офіціозу журналісти видань «Лубенщина», «Зоря Полтавщини» та «Вечірня Полтава» замовчують справді важливі теми: «Видання пишуть про місцеву політику, орієнтуючись на прес-релізи чи ж, акцентуючи на позитивному внеску місцевої влади, відводячи цьому перші три-чотири шпальти, а решту випуску присвячують нарисам про земляків, текстам краєзнавчої чи історичної тематики. Тож складається враження, що про справді важливі, резонансні, конфліктні теми, видання просто бояться говорити. Відповідно, аудиторія видань просто не бачить реальної картини подій у місті, в області».

Лідерами за кількістю офіціозу в регіонах експерти назвали видання «Луганщина.UA» – 32,8%, «День за днем» (Хмельниччина) – 23,7%.

Жодного такого матеріалу не було виявлено в «Приазовском рабочем» (Донеччина), в газетах «Експрес» і «Високий замок» (Львівщина).

Сайти

Комерційна та політична джинса

На відміну від газет, що просували переважно позитивний контент, сайти розміщували і негативну політичну «джинсу».

Наприклад, видання «49000.com.ua» з Дніпра опублікувало тексти щодо колишніх очільників Дніпропетровської облради та ОДА: «Схемами экс-главы Днепропетровского облсовета занялись в НАБУ и фискальной службе»; «Как ставленник олигарха взял под контроль губернатора Днепропетровщины». Чорний піар поширювали і сайти Хмельниччини: «Добкін зізнався, що Янукович і Клюєв платили Тягнибоку і «Свободі» (ВІДЕО)» (сайт «Вечірній Кам’янець»).

Прикладами позитивного піару, що видавався за журналістські матеріали, можна назвати передруки дописів чиновників і політиків у соціальних мережах, повідомлень прес-служб партій, наприклад «Наш край», депутатська група «Довіра», колишній нардеп Каплін.

Звісно, і на сайтах у матеріалах із ознаками замовності порушувалися теми тарифів – створені за тією ж логікою просування політиків на тлі народного обурення, що й у друкованих виданнях. Активно цю тему використовували сайти Полтавщини, де під час моніторингового періоду протестувальники з багатьох міст та селищ перекривали трасу «Київ – Харків», мітингували під дачею Зеленського. 

Значну частку контенту складала й комерційна джинса. Приховано рекламували послуги мобільних операторів, магазинів одягу, інтернет-магазинів, тощо. Дуже часто подібну рекламу маркували, як поради, що додатково могло ввести в оману аудиторію. Читачеві здається, що перед ним – корисний матеріал, що допоможе вирішити якесь складне питання, але виявляється, що текст підштовхує здійснити покупку, перейшовши за посиланням на сайт, де можна зробити замовлення. Такі приклади зафіксували експерти Чернігівщини та Полтавщини. Мусимо нагадати редакціям, що нативну рекламу потрібно маркувати так само, як і звичайні рекламні блоки, відповідно до законодавства.  

Із відомих торгівельних марок та великого бізнесу у матеріалах із ознаками комерційної замовності просувалися ТОВ «Хмельницькгаз Збут», ТОВ АВ “Метал груп”, «АТБ», «EVA», «Приватбанк», «Укрнафта» та ін. 

Незважаючи на те, що більшість інтернет-видань так або інакше зловживали «джинсою», експерти називають і ті сайти, які обійшлися без подібних публікацій. Це «УСИ online» (Одещина), ІА «Вчасно» (Донеччина).

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

Лідером у поширенні пропагандистських матеріалів виявився сайт «Таймер», що давно відомий проросійською позицією. Експерти одеської групи зафіксували за тиждень 12 матеріалів, що мали би викликати в аудиторії песимістичні настрої щодо майбутнього України, несприйняття української влади та реформ. Нагніталися також негативні емоції щодо нібито тиску на російськомовних громадян.

Сайт Донецька (www.62.ua) цитував главу так званої «ЛНР» та не вміщував інших думок, контексту («Пасечник: Основная задача «ЛНР» и «ДНР» – интеграция в пространство России»). 

Сайт «Трибун» (Луганщина) цитував бойовиків, а також передруковував інформацію із джерел так званих «ЛДНР» у публікаціях:

• «Начат процесс объединения “ЛНР” и “ДНР”, – правозащитники»; 
• «Интеграция с РФ, захват Донетчины и Луганщины: боевики представили доктрину “Русский Донбасс”» 
• «Пушилин заявил о доставке российской вакцины в Донецк»

Окрім матеріалів із ознаками пропаганди, зафіксували також фейки та маніпуляції, в тому числі, щодо теми COVID-19 на сайтах «Ирта Fax», «Первая полоса» (Луганщина), на сайті Донецька (www.62.ua).

Неналежне маркування

Серйозною проблемою для сайтів є також публікація рекламного контенту під плашками, що можуть ввести читача в оману. Наприклад «Р», «*PR», «*Імідж», «*Позиція», «Партнерський проєкт», «Новини кампаній».

Під такими рубриками друкувалися як політичні, так і комерційні матеріали.

Експерти полтавської групи, наприклад, виокремили два видання, що поширювали найбільше таких текстів: сайт «Ехо» та «Полтавщина». 

«У випадку першого видання, йдеться, як правило, про просування комерційних компаній, інтернет-магазинів: побутова техніка, тенти, одяг та ін. А от «Полтавщина» поєднує комерційну і політичну замовність. Тут зустрічаються ті ж таки депутатська група «Довіра», колишній нардеп Каплін. Просто згори такі матеріали маркуються літерою «Р». Звісно, у футері сайту знаходимо розшифровку про те, що так публікуються тексти на правах реклами. Тим не менш, згідно із методологією ІДПО та інших професійних медіаорганізацій подібне маркування вважається порушенням професійних стандартів», – зауважують експерти.

Офіціоз

До онлайн медій докотилась хвиля офіційних повідомлень і прес-релізів органів місцевої влади, що розміщені без жодних змін або аналізу. На Полтавщині найбільше таких текстів розмістив сайт «Новини Полтавщини», який переважно користується передруками для наповнення стрічки. На Хмельниччині паркетом відзначилися сайти «Вечірній Кам’янець» та «Є», які передруковували інформацію про новопризначених чиновників. Хоча цілком могли б скористатися відкритими реєстрами, перевірити, доповнити надану владою інформацію.

Незначна кількість офіціозу на сайтах Дніпропетровщини та Донеччини.

Загальну картину щодо розміщення матеріалів із ознаками замовності на сайтах можна побачити на графіку нижче. 

Загальний висновок щодо публікації матеріалів із ознаками замовності регіональними ЗМІ

Основна відмінність регіональних видань, порівняно із реформованими ЗМІ, які експерти ІДПО моніторили минулого року, – це «джинсове» різноманіття. Як правило, роздержавлені видання просували владу. У випадку ж регіональних ЗМІ у багатьох випадках бачимо бажання заробити на будь-якому контенті: політичній джинсі (і навіть чорному піарі) як влади, так і партій/політиків, комерційних, інколи шахрайського змісту оголошеннях, рекламі сумнівних інтернет-магазинів. 

Неналежне маркування подібного контенту – здебільшого на сайтах – говорить про те, що у більшості випадків навіть ті видання, що демонстрували високі оцінки за стандарти, не готові до прозорості у цьому питанні. Таким чином, регіональні видання покладають відповідальність за розрізнення контенту (в тому числі, й прихованої реклами) – на аудиторію, що вкотре доводить важливість підвищення медіаграмотності у нашій країні. Для різних верств населення. 

Звісно, насторожує і те, що свідомо чи ж просто із бажання заробити на публікації замовного матеріалу, українські журналісти йдуть на поширення пропагандистських матеріалів, які просувають інтереси держави-агресора – РФ. Сприйняття теми «мовного закону» продемонструвало наявність «латентних» пропагандистів у декількох регіональних ЗМІ одразу. Публікація таких матеріалів, на жаль, вкотре демонструє абсолютну безкарність для тих, хто готовий поставити під загрозу українську державність. За гроші або ж і внаслідок твердих проросійських, прорадянських переконань.

Незважаючи на негативні приклади, є незначна кількість видань, що обходяться без порушень, дбаючи про свого читача. І дуже важливо, щоб такі ЗМІ були поширеними не тільки в обласних центрах, але й в районах, де журналістам буває особливо складно боротися за аудиторію й одночасно протистояти місцевій владі та деяким політикам, які будь-що прагнуть лояльного ставлення.

Просимо взяти до уваги!

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах: 

• ІДПО – http://idpo.org.ua/reports
• Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
• Інтерньюз – http://monitoring.internews.in.ua/.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2016 та 2019 роках. 

Видання, що досліджуються. Донецька область: «Знамя индустрии», «Восточный проект», «Приазовский рабочий», «События», сайт 6264 Новини Краматорська, ІА Вчасно, 629 Новости Мариуполя, «Донецкие новости». Луганська область: «Кремінщина», «Луганщина.UA», «Попаснянський вісник», «Рубіжанські новини», сайти 064 52, Ирта Fax, Перша полоса, Трибун. Полтавська область: «Зоря Полтавщини»”, «Телеграф», «Вечірня Полтава», «Лубенщина», сайти Коло, Полтавщина, Новини Полтавщини, Ехо. Одеська область: «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: Думская, 048.ua, Таймер, Украинская служба информации. Дніпропетровська область: «Днепр вечерний», «Горожанин плюс», «Репортер», «ТН-Экспресс»; сайти 49000.com.ua; sobitie.com.ua; gorod.dp.ua, KRIVBASS.CITY. Львівська область: «Експрес», «Високий замок», «Львівська пошта «Новини Прибужжя»; сайти zaxid.net, vgolos.com.ua, galinfo.com.ua, portal.lviv.ua. Хмельницька область: «Подолянин», «Подільські вісті», «Проскурів», «День за днем»; сайти «Є»/Новини Хмельницького, Всі новини Хмельницького, Вечірній Кам’янець, Поділля News. Чернігівська область: «Деснянська правда», «Гарт», «Вісник Ч», «Чернігівщина»; сайти Челайн, «Свобода ФМ», Чернігівщина.Події і коментарі. Город.Cn.ua7.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти:
Керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ
Світлана Єременко,
виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика,
тел. 050 4701159,
svitlana.yeremenko@gmail.com.

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Моніторинг виконано за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації / моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.