Львівські експерти моніторили з 10 до 16 травня 2021 року чотири друковані видання – газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі – Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград) (загалом 262 публікації), а також чотири он-лайнові видання – сайти «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал» (сукупно 400 матеріалів).

Назагал, помітно, що друковані видання намагаються не програти онлайн виданням – як не в перегонах за швидкістю подачі інформації (що зрозуміло), то бодай в авторському викладі фактів та явищ дійсності. Онлайн видання здебільшого грішать оперативним поширенням повідомлень прес-служб і часом при цьому вказують свого журналіста як автора матеріалу. Водночас певні видання демонструють явну залежність від замовної інформації, або публікацій, що друкуються за угодою сторін. Офіціоз, таким чином, може бути відчутним і в друці, але вже не з причин оперативності, а з економічних міркувань.

Тематично матеріали є розмаїтими, хоча, подекуди може відчуватися втома від питань, пов’язаних з ООС, епідемією та політикою. Медіа продовжують тенденцію концентрації на місцевих проблемах – соціальна сфера, побут, інфраструктура, кримінал, культура і спорт стало посідають провідні позиції. 

В боротьбі за читача друкована преса не відмовляється від голосних заголовків, які в онлайні прийнято називати клікбейтними, якщо за ними фактично не стоїть матеріал, що повною мірою розкриває обіцянку, яка міститься в заголовку.

Друковані видання

Вже традиційною є відчутна різниця поміж обраними для моніторингу друкованими виданнями регіону. Якість роботи рекламних відділів та загальна економічна модель функціонування редакцій «Експресу» і «Високого Замку» дається взнаки, якщо порівнювати ці видання з «Львівською поштою» та «Новинами Прибужжя». 

Ознак замовних матеріалів у двох перших є відчутно менше, очевидно, тому, що класична реклама перекриває потребу у джинсі, яка належним чином не ідентифікується для подачі читачам як «реклама», «замовний матеріал» та іншим зрозумілим чином. 

Водночас, слід зважати на те, що, для прикладу, «Новини Прибужжя» є доволі малою редакцією, де більшість матеріалів написані головним редактором, а також помітна близькість видання до міської ради Червонограда – деякі новини та повідомлення тут відверто підписані посадовцями та керівниками відповідних підрозділів органів місцевого самоврядування.

«Львівська пошта» чималу кількість шпальт так само віддає офіційним повідомленням, зрозуміти механізм появи яких у газеті пересічному читачу не так одразу й просто: чи то йдеться про наявність угоди про висвітлення діяльності певних інституцій, чи маємо справу з платними оголошеннями?

У випадку з повідомленнями офіційного характеру не зразу зрозуміло, про яку замовність йдеться – суто комерційну чи політичну. Хоча, політичного спрямування джинса простежується не лише у «Новинах Прибужжя», а й в «грандах» Львова: цитати та авторські колонки політологів чи політиків вказують іноді на певну тенденційність подачі інформації, або на бажання спровокувати дискусію на шпальтах видання.

«Львівська пошта» намагається розвиватися в онлайні – за прикладом «Високого Замку» та «Експресу», які активно включають у свій арсенал мультимедійний контент, як це вже віддавна прийнято у світі. Але наявних зусиль та ресурсів вочевидь є замало. «Новини Прибужжя» ж більше представлені сторінкою у Facebook, що, з одного боку, залучає потенціал громадянської і громадської журналістики водночас на базі соціальних медій, але, з іншого боку, не є достатнім за сучасних реалій.

Моніторинг стандартів журналістики

Середній бал дотримання стандартів журналістики у друкованих виданнях – 10,95 бала з 12-ти можливих. Найбільш якісні журналістські матеріали надають читачам газети «Високий замок» – 11,13 та «Експрес» – 11,00, а «Львівська пошта» цього разу набрала 10,88 бала. Найнижчим є показник знову у газеті «Новини Прибужжя» – 10,81, але ці цифри є дещо ліпшими за результат попереднього моніторингу у січні 2021 року.

У львівських друкованих виданнях цілковито відсутня мова ворожнечі – 2 бали з 2 можливих. Доступність усіх публікацій не надто відстає від найвищого показника і становить 1,95 бала. Рівень достовірності (посилання на джерела) є подібним на рівень відокремлення фактів від думок – ці показники становлять 1,83 і 1,86 бала відповідно з 2 можливих. На цьому тлі дещо шкутильгають повнота висвітлення інформації – 1,75 бала та рівень балансу думок/неупередженості – 1,56 бала. 

Найбільше дбає про висвітлення альтернативних поглядів на проблему чи подію «Експрес» з показником в 1,63 бала. «Високий замок» і «Львівська пошта» вийшли за цим параметром на показник 1,56 бала. Найменше балансу думок у публікаціях «Новин Прибужжя» – 1,5.  

Відокремлення фактів від думок на одному рівні простежується одразу у трьох виданнях – «Високий замок», «Експрес» та «Новини Прибужжя» мають тут по 1,88 бала. «Львівська пошта» водночас продемонструвала 1,81 бала. 

За повнотою висвітлення теми переважають «Високий замок» (1,88 бала) і «Львівська пошта» (1,81 бала), а тим часом в «Експресу» 1,69 бала і «Новин Прибужжя» – 1,63 бала. 

Як звернула увагу Наталія Габор, дискусійним питанням у випадку з дотриманням стандартів є особливість формування деяких заголовків. Якби йшлося суто про їх присутність в онлайні, то ми би могли говорити про ознаки клікбейтності. «Коронавірус «посилили» аби став біологічною зброєю?» у «Високому Замку», «А що робити, коли у ваш дім вломилися п’яні нападники?» в «Експресі» і «Як нас тепер лікуватимуть?» у «Львівській пошті» – ці три заголовки-запитання покликані привернути увагу читача першою шпальтою. Водночас самі матеріали не завжди можуть пишатися повнотою відповідей на поставлені у заголовках запитання. Принаймні, переказ матеріалів з британської та французької преси у випадку з корона-вірусом, позиція адвоката у кримінальній справі, а також офіційний звіт, інтерв’ю з депутатом та блок запитань-відповідей можуть не у всіх випадках належно узгоджуватися з ймовірними очікуваннями аудиторії щодо глибини розробки теми та ґрунтовності висновків. 

Моніторинг матеріалів із ознаками замовності і неналежно маркованої реклами 

У газетах зафіксовано 7,8% матеріалів з ознаками замовності. «Експрес» опублікував один матеріал (1,3%) з категорії так званої «джинси»: комерційна зацікавленість присутня на цілій сторінці, де розбирається особливість вигідного для користувача використання системи «Приват 24». У «Високому Замку» ми зауважили лише два матеріали (2%) з ознаками політичної замовності – принаймні не зрозуміло, за якими ознаками потрапили на шпальти видання тези за авторством політологів чи політиків з відповідними політичними меседжами, в яких критикується певна політична сила, лідер чи влада і водночас позитивно підсвічується інша сторона. У «Львівської пошти» цей показник – 33,8%, а у «Новинах Прибужжя» – 8,7%. Ці цифри ще раз демонструють відсутність економічної незалежності видань, які вимушені в силу обставин цілі шпальти віддавати під розпорядження та оголошення від влади, повідомлення бізнесу та приватних осіб. 

Середній показник неналежно маркованої реклами у всіх виданнях – 12,8%. Найбільше – у «Львівської пошти» – 41,3%, а також в «Новин Прибужжя» – 26,1% матеріалів. 

Майже всі рекламні матеріали належно маркує газета «Експрес». На її сторінках ми знайшли лише одну неналежним чином промарковану рекламу. У «Високому Замку» таких матеріалів чотири.

«Експрес» і «Високий замок», а також у «Львівській пошті» стало не друкують офіціозу. Тоді як його є доволі багато у «Новинах Прибужжя», а саме 22,8% матеріалів. 

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

У львівських газетах не зафіксовано проросійських меседжів, відвертих пропагандистських тверджень і закликів, фейкових новин та маніпуляцій, зокрема, щодо COVID-19. Хоча, порушене вище питання з титульним матеріалом у «Високому Замку» на тему коронавірусу як біологічної зброї і викликає певні застереження – чи це, бува, не фейк попри лапки та запитання?

Теми

Серед найпопулярніших тем, які висвітлювали друковані видання впродовж моніторингового періоду, перше місце закономірно посідають теми життя місцевої громади, соціальної сфери на місцевому рівні, місцевої інфраструктури – матеріалів подібного спрямування в обраних чотирьох газетах виявилося загалом 40. Найбільше про це писали «Високий Замок» та «Львівська пошта».

На другому місці за кількістю матеріалів – культурна тематика: тут явних лідерів та аутсайдерів виокремити важко, зважаючи на різницю в обсягах кожного числа видань.

Водночас, якби ми об’єднали матеріали, які належать до таких тем, як соціальна сфера, охорона здоров’я, пенсійна реформа, малозабезпечені (32 матеріали), з тематикою COVID-19 (7 матеріалів), то цей сегмент повідомлень був би явно на другому місці після місцево-соціальних тем. 

Теми криміналу та спорту зачіпалися загалом у 18 та 17 матеріалах відповідно, якщо брати до уваги всі чотири видання.

До мало охоплених тем належать матеріали про ВПО, яких експерти взагалі не ідентифікували як тему бодай одного з проаналізованих матеріалів. Не великим інтересом у редакцій користувалися в обраний для моніторингу період теми корупції, релігії та місцевого самоврядування (по три кожна тема), а також питання, пов’язані з ООС (лише чотири матеріали). Решта тем продемонстрували показник від 5 до 11 матеріалів.

Жанри

Інформаційних жанрів у місцевій пресі за звітний період ми нарахували лише 40%, а саме як такі позначили 106 матеріалів. Жанр інтерв’ю набрав 13% загалом, а аналітика становить 5 % від сукупного контенту.

«Експрес» і «Високий замок» стало не друкують без належної обробки інформації з прес-релізів, протокольних матеріалів і офіційних звітів державних установ. Натомість у «Львівської пошти» і «Новин Прибужжя» цей жанр, очевидно, з описаних вище причин, стосується відповідно аж 15 і 9 матеріалів. 

Значна частина матеріалів у проаналізованій пресі, а саме 12% – це оголошення та реклама.  За винятком «Новин Прибужжя» газети друкують розважальний контент (5%) і поради ( теж 5%). Лише «Львівська пошта» опублікувала дві рецензії, а художні жанри (3%) найбільше експлуатує «Високий замок». 

Три авторських колонки опублікував лише «Високий Замок».

По одному журналістському розслідуванню можна присудити «Експресу» та «Львівській пошті». Обидва показники загалом не перевищують 1% від сукупного контенту видань. 

Тональність

64% друкованого контенту має нейтральну тональність, 22% – позитивну, а 14% – негативну. Найменше матеріалів з негативною тональністю у «Високому Замку» (4), «Львівській пошті» (3) і «Новинах Прибужжя» (0). Найбільше – в «Експресі». Очевидно, це пов’язане з чималою увагою до тем кримінального характеру, яким видання приділяє традиційно доволі багато уваги.

Співвідношення власного, запозиченого та неідентифікованого контенту

Власний контент становить 63%, запозичений – 23%, неідентифікований – 13%. 

Газети «Високий Замок» та «Експрес» є лідерами, оскільки тут більшість матеріалів подані і виглядають як власні з відповідною ідентифікацією авторів. У «Новинах Прибужжя» лише 11 матеріалів власного авторства, а 26 є вочевидь запозиченими. У «Львівській пошті» запозичених матеріалів 18, а власних лише 15. 

Онлайнові видання

Онлайн-видання у Львові мають іноді чітко виражену проблему з ідентифікацією матеріалів. Частина з них може взагалі не підписувати автора матеріалу – просто вказувати «Вголос» на місці авторства, чи не подавати там нічого, як це робить «Галінфо». Водночас, у випадку з ресурсом «Вголос» на вихідних, коли на стрічці новин, вочевидь, працює черговий редактор вихідного дня, усі подані за добу матеріали можуть містити його ім’я та прізвище. Таким чином, читача до певної міри, вводять в оману щодо наявності чи відсутності персональної відповідальності за опублікований контент: впродовж тижня ідентифікувати конкретного автора важко, а на вихідних відповідна позначка є. 

Водночас, не слід вважати, що два інші ресурси «Захід.нет» і «Львівський портал» є зразками авторської журналістики. Подекуди, дуже схожі тексти до тих, що з’являються на решті інформаційних сайтів, тут ретельно підписуються іменами працівників видання. Ступінь авторської обробки прес-релізів та інших офіційних повідомлень від національних та місцевих органів влади, спеціальних служб, установ і компаній тут є різним. Але принаймні є можливість частково ідентифікувати відповідальну за конкретний матеріал особу, під чиїм іменем він побачив світ та до кого, у випадку порушення стандартів, є сенс апелювати. 

Протокольно-офіційної інформації вистачає здебільшого у всіх виданнях, але, як влучно зауважив Орест Семотюк,  «деякі з них вдаються до більшої обробки повідомлень, які решта може поширювати без помітного власного внеску у знайдені чи надіслані прес-службами тексти».

Комерційної і політичної замовної інформації в онлайнових виданнях відчутно менше, аніж на шпальтах певних друкованих видань. Цифрові медіа чіткіше маркують замовні матеріали, які водночас для замовників краще виглядають у рубриках «Новини компаній» та «Економіка». 

Моніторинг стандартів журналістики

Середній бал дотримання стандартів журналістики онлайн виданнями – 11,39 з 12 можливих, що є вищим показником, якщо порівнювати зі січнем 2021 року. Найвищий рівень виявився у «Львівського порталу» – 11,94. Найнижчий у «Вголосу» – 10,81. «Захід.нет» і «Галінфо» оцінені відповідно по 11,56 та 11,25 бала. 

Експерти не виявили в проаналізованих матеріалах мови ворожнечі.

Відокремлення фактів від думок у поданому контенті є майже досконалим – 1,97 бала з 2 можливих.

Баланс думок та неупередженість так само здебільшого характерні львівським онлайн-ресурсам – 1,94 бала. 

Доступність викладу матеріалів позначена на рівні 1,88 бала.

Повнота викладу інформації сягає позначки 1,84 бала.

А от найбільші проблеми – це достовірність з посиланням на джерела – 1,77 з 2 можливих. За винятком «Львівського порталу» інші видання не завжди належним чином посилаються на джерело поданої інформації, що мало би бути не надто важким завданням у випадку цифрового медіа, де гіперпосилання доволі просто розмістити в тексті новини.

Ресурс «Вголос» засвідчив певні проблеми з повнотою (1,63 бала) та доступністю інформації (1,56 бала), що вказує на певну фрагментарність повідомлень та їх належним чином не адаптованість до особливостей сприйняття пересічними читачами. 

Моніторинг матеріалів із ознаками замовності і неналежно маркованої реклами 

Замовних матеріалів експерти знайшли 1,5% у «Захід.нет» та 2% «Галінфо». 

За цим показником «Львівський портал» та «Вголос» виглядали цілковито «чистими». 

Таким чином, «джинси» сукупно у всіх чотирьох випадках назбиралося на 0,9%.

Що ж стосується протокольно-офіційної інформації, то її середній показник на сайтах становить 4%. «Вголос» виявився тут виданням з показником нуль. Лише 1,5% у «Галінфо», 5,5% у «Захід.нет» і 9% – у «Львівського порталу». Треба віддати належне, що навіть у випадках з інформацією, що має відверте походження з прес-релізів, журналісти видань намагаються піддати її рерайту з метою проставлення власного підпису під черговою новиною.

Неналежним чином маркованої реклами у 400 випадках експерти не знайшли. 

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

У львівських он-лайн виданнях не зафіксовано відвертих пропагандистських тверджень і закликів, фейкових новин та маніпуляцій. 

Теми

Кримінальні новини і повідомлення про ДТП є стало провідною темою он-лайн видань Львова – на них припадає 17% від всього контенту. На другому місці тематика, пов’язана з COVID-19 – 16%. Третя за популярністю тема – це зовнішня політика і міжнародна інформація (11%), а от про життя місцевої громади писалося у 8% матеріалів, що відповідає рівню інтересу до економічних та фінансових тем – теж 8%.

Теми ООС і надзвичайних ситуацій забирають по 7% уваги редакцій. 

Спортивні та культурні події – по 6% відповідно кожна категорія.

Майже не цікавилися медіа темою ВПО – лише один матеріал був опублікований на цю тему у «Захід.нет».

Малий рівень уваги демонстрували львівські новинні сайти і до релігії, місцевого самоврядування та політики – по 1%.

Трохи вищі сходинки посідають такі теми, як корупція, історія та краєзнавство разом з освітою та наукою – цим питанням присвячені по 2% матеріалів.

Соціальна тематика присутня на всіх ресурсах – середній показник тут 5%.

Тональність

Матеріалів нейтральної тональності є левова частка – майже 100 %. Позитивним експерти визнали лише один матеріал – про вже згаданий вище концерт Оксани Білозір. Парадоксально, але навіть кримінальні новини в онлайні в експертів не породили відчуття того, що в них присутня негативна тональність.

Співвідношення власного, запозиченого та неідентифікованого контенту

«Львівський портал» та «Захід.нет» найбільше з усіх чотирьох ресурсів намагаються подати опубліковані новини як власний контент. Попри подекуди явну обробку новинних приводів по 95 матеріалів зі 100 у них позначені як їх власні – з відповідним вказанням авторів. По 5 матеріалів відповідно позначені як запозичені. У Випадку з «Вголосом» та «Львівським порталом» цей розподіл виглядає як 66 на 34 і 86 на 14 відповідно. Звідси випливає, що неідентифікованого контенту фактично на згаданих ресурсах не було у звітний період. 

Дані про перехресний моніторинг

У звітному періоді львівські експерти моніторили видання Донеччини: газети «Восточный проект», «Знамя индустрии», «Приазовский рабочий», «События», он-лайн видання ІА Вчасно, Сайт Краматорска, Сайт Мариуполя, Сайт города Донецка. 

За кількістю матеріалів з ознаками замовності газети Донеччини майже на одному рівні зі львівськими – 8,7% проти 7,6%. За офіціозом простежується подібна тенденція – 4,1% проти 4,2%. Водночас за неналежно маркованими публікаціями знову, як і в січні 2021 року, переважають львівські – 5,9 % на Донеччині проти 12,6% на Львівщині. 

У випадку сайтів це порівняння протилежне – на користь львівських: 0% неналежно маркованої реклами проти 8,9%. Сайт Мариуполя тут є явним антирекордсменом за цим показником – 28% зі всіх матеріалів ресурсу не має належного маркування. 

За джинсою сайти Донеччини мають теж дещо гірші показники, якщо порівнювати зі Львовом – останній має середній показник 0,5%, а колеги зі Сходу досягли рівня у 2,2%.

Кількість офіціозу приблизно однакова лише у випадку порівняння друкованих видань: 4,2% на Львівщині і 4,1% – на Донеччині. А у випадку з онлайн ресурсами різниця помітніша: 4,3% у Львові супроти 30,6% – на Донеччині за середніми показниками. Особливо високий рівень офіціозу тут присутній у всіх ресурсах, окрім Сайту Мариуполя. 

Окремих матеріалів з ознаками фейків, пропаганди та маніпуляцій експерти не зауважили, натомість проросійські наративи присутні у кількох випадках.

Якщо у випадку з газетою «Знамя индустрии», що належить відвертому представнику певних політичних сил, наявність двох подібних матеріалів зрозуміла в розрізі травневих святкувань, то газета «События» публікує замітки про російських зірок, які є не бажані в Україні, але цей натяк виглядає дуже тонким. Сайт города Донецка тут просто вдався до ретрансляції тези речника президента РФ, жодним чином не прокоментувавши особливостей ведення інформаційних кампаній офіційною Москвою та Кремлем, зокрема.

Експерти

Наталія Габор, Завідувач кафедри нових медій ЛНУ ім. І.Франка, кандидат філологічних наук
nat.gabor@gmail.com

Юрій Залізняк, доцент кафедри нових медій ЛНУ ім. І.Франка, кандидат філологічних наук, координатор львівської групи експертів
jzalizniak@yahoo.com,

Орест Семотюк, докторант кафедри нових медій ЛНУ ім. І. Франка, кандидат політичних наук.
orest.semotiuk@gmail.com