Звіт моніторингу за лютий-березень 2022 року – Полтавська область

Початок повномасштабної агресії РФ в регіональних медіа. Друковані видання Полтавщини частково припинили свою діяльність під час війни. Деякі не виходили ані в друці, ані в електронній версії. Деякі відновилися через два тижні. Натомість електронні видання продовжили інформувати своїх читачів, зосереджуючись на офіційній інформації. Проросійських меседжів та фейків у виданнях регіону не зафіксовано. Найбільше видання писали про війну: сайти більше, ніж друковані видання (59% порівняно із 38%), переселенців (12% сайти, 6% – газети). Війна кардинально змінила тематичні пріоритети видань, адже раніше найбільше в газетах була висвітленою категорія «інше», далі слідували «життя місцевої громади» та «кримінал». Для видань кардинально змінився підхід до добору новин: значну частку становлять новини з інших регіонів, де точиться війна. Наприклад, сайт «Полтавщина» майже у 90% писав про військові події в Україні. Найбільше власних матеріалів надрукував «Кременчуцький телеграф». В цілому від початку війни усі видання демонстрували виключний патріотизм та відсутність будь-якої проросійської риторики.

Із 26 лютого по 10 березня 2022 року було здійснено моніторинг регіональних медіа Полтавщини. Друкованого – «Зоря Полтавщини», електронних версій газет «Телеграф» та «Полтавський вісник», популярного телеграм-каналу «Полтава Труха» та онлайн: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо». Дві газети з вибірки ІДПО «Лубенщина» та «Вечірня Полтава» не виходили у друці, на сайті «Лубенщини» за визначений період матеріали не публікувалися, «Вечірня Полтава» сайту не має. Саме тому ці два видання були замінені на «Полтавський вісник» та телеграм-канал. З 26 лютого по 10 березня проаналізовано у друкованих виданнях, їхніх електронних версіях та телеграм-каналі 330 публікацій, в інтернет-виданнях 400 матеріалів. Усього – 730 матеріалів.

Теми

Майже 100% усіх матеріалів видань за час моніторингу так чи інакше пов’язані з воєнними подіями. Наприклад, повідомлення про години роботи аптек чи крамниць, або про відновлення роботи шкіл подавалися через призму вимог або потреб військового часу.  Тому, до кожної із категорій можна було б додавати вислів «під час війни»: «життя місцевої громади під час війни» або «економіка під час війни».

Найбільше видання писали про війну: сайти більше, ніж друковані видання (59% порівняно із 38%), переселенців (12% сайти, 6%  –  газети), життя місцевої громади (14% сайти, 8% – газети), а також діяльність правоохоронних органів (5%  –  сайти, 8%  –  газети). У друкованих виданнях та їхніх версіях високий показник висвітлення теми зовнішньої політики. Також високою була увага до теми «соціальна сфера/охорона здоров’я»  –  7%.

Ці результати показують, що війна кардинально змінила тематичні пріоритети видань, адже раніше найбільше в газетах була висвітленою категорія «інше», далі слідували «життя місцевої громади» та «кримінал». Для сайтів же в лідерах були теми «життя місцевої громади», «кримінал» та «ковід». 

Тепер же категорія «інше» представлена тільки в «Зорі Полтавщини», яка вийшла друком і представила своїм читачам зверстаний ще до війни номер. Тільки дві перші шпальти було відведено під війну, решта – звичний контент, з-поміж якого й офіціоз, матеріали розважального характеру. Як зазначило видання у матеріалі, що відкривав випуск: 

«Колектив «Зорі Полтавщини» готує черговий номер газети. Він сповнений повідомленнями ще з мирного життя – про будівництво соціальних об’єктів, важливі наради, культурні події, діячів національної культури, поборників нашої незалежності. Ми свідомо їх оприлюднюємо, хоч і розуміємо, що оперативність втрачено, але ж не повинен втрачатися зв’язок із мирним буттям, яке незабаром неодмінно відновиться».

Також очевидно, що для видань кардинально змінився підхід до добору новин: значну частку становлять новини з інших регіонів, де точиться війна. Сайт «Полтавщина» майже у 90% писав про військові події в Україні (передруковуючи повідомлення з офіційних каналів) і лише невелику частину матеріалів присвячували також воєнним, але локальним подіям. Друковані видання: «Кременчуцький телеграф», «Полтавський вісник» та телеграм-канал «Полтава Труха» активно висвітлювали ще й міжнародні новини (новини з РФ, а також новини про дії європейських країн та США). 

Щодо висвітлення теми війни, то майже всі видання, як сайти, так і друковані, керувалися переважно даними з офіційних джерел. Друкували офіційні зведення, заяви високопосадовців, дані Генштабу тощо. У випадку новин із регіонів здебільшого також послуговувалися інформацією від ОДА чи очільників міст. Майже всі видання повідомляли про волонтерський рух в регіоні, друкували інформацію про потреби тероборони, біженців, інформували про те, як пересічні полтавці та жителі області можуть допомогти своїм громадам підготуватися до відсічі ворога. Також офіційними джерелами послуговувалися, надаючи інформацію про переселенців: друкували інформацію про ситуацію на кордонах, розклади руху евакуаційних потягів, інформували про прибуття евакуйованих до Полтави та області. Щодо діяльності правоохоронних органів, то тут найбільше повідомлялося про кількість «підозрілих осіб», яких перевіряли поліцейські, а також друкувалися інструкції щодо поводження на блок-постах тощо.  Звісно, звичної інформації про правопорушення, ДТП тощо не було. 

Газети також присвячували увагу темі «соціальна сфера/охорона здоров’я», намагаючись подбати про інтереси малозабезпечених громадян під час війни. Цій же темі присвячували увагу на сайті «Новини Полтавщини».

Натомість на сайтах, де до війни значну частку становили матеріали статистичного характеру про ковід, подекуди ця тема взагалі не висвітлювалась. 

Походження матеріалів

В усіх ЗМІ зросла кількість запозичених матеріалів, оскільки видання здебільшого використовували офіційну інформацію, повідомляючи про події. 

Щодо неідентифікованих матеріалів, то найбільше таких текстів знайдено у телеграм-каналі «Полтава Труха». Час від часу медіа повідомляло про таємні наради Путіна, не посилаючись на жодне джерело. Така подача інформації, звісно, могла вводити читача в оману. Ще один приклад – це дописи з хештегом #нампишуть, які, судячи з усього, телеграм-канал отримував від дописувачів і не перевіряв. Так, наприклад, в одному з дописів розповідалася історія про біженців із Харкова, яких нібито обдурили у службі таксі. Повідомили назву служби і водія, його номер телефона. Це, звісно, є неприпустимим, бо може призвести до цькування. До того ж, випадки можливих правопорушень мають розглядати відповідні органи, а не читачі телеграм-каналів. Однак все ж, навіть у випадку цього медіа більше повідомлень із чітким посиланням на офіційне джерело. 

На сайті «Полтавського вісника» усі матеріали підписувалися: «Автор: анонімно», що також могло збивати з пантелику читача, особливо під час війни, коли надзвичайно потрібна саме офіційна інформація. Хоча, знову ж таки, у більшості випадків джерело саме у тексті – позначене. Час від часу тільки зустрічалися різноманітні поради без вказівки на джерело їхнього походження. Наприклад, тексти «Дезінформаційна та пропагандистська війна Росії продовжується», «Як надавати першу психологічну допомогу», «Що робити у разі хімічного ураження» тощо. Було б доцільно все ж позначати конкретного розробника порад, аби читач був упевнений, що цим порадам рекомендовано слідувати.

Найбільше власних матеріалів надрукував «Кременчуцький телеграф». Усі тексти були підписані іменем і прізвищем автора, хоча, звісно, видно, що частково тексти були передруками. Однак наведемо й авторські матеріали. Так, до редакції звернувся читач, який отримав лише 30% заробітної плати від місцевого підприємства. Видання з’ясувало ситуацію, зателефонувавши до підприємства. Також репортер газети зробив невеличкий фоторепортаж із пункту здачі крові. Газета друкувала інформацію про волонтерську допомогу та власну участь у її зборі. Тож дуже позитивно, що навіть у воєнний час регіональні журналісти не тільки передруковували інформацію, але й намагалися самостійно підшукувати важливі теми. 

Тональність матеріалів

Переважала нейтральна тональність. Тож навіть незважаючи на воєнний час, журналісти намагалися утриматися від зайвих емоцій. 98% нейтральних повідомлень в онлайні, 89% – друк. Найбільше негативних повідомлень – у телеграм-каналі «Полтава Труха», адміністраторам якого притаманно висловлювати своє ставлення щодо написаного. Позитивних повідомлень у газетах 1%. На сайтах – 3%.

Проросійські меседжі, пропаганда

Таких повідомлень знайдено не було. Експерти звертають увагу, що інколи телеграм-канал «Полтава Труха» подавав короткі витримки з промов Путіна, не супроводжуючи їх контекстом, не додаючи точку зору України. Хоча все ж у ланцюжку повідомлень була, хоч і своєрідна, але відповідна реакція на поширювану ним брехню.

Також у виданні «Новини Полтавщини» було помічено кілька невдалих матеріалів, що могли призвести до поширення панічних настроїв. Наприклад, матеріал про те, що кілька гравців місцевого ФК “Ворскла” – зокрема хорвати за громадянством – змогли виїхати з України завдяки втручанню хорватської влади. Але при цьому в тексті занадто наголошувалося як на стремлінні гравців виїхати, так і особливо на намірі одного з них не повертатись в Україну в майбутньому.

Однак в цілому від початку війни усі видання демонстрували виключний патріотизм та відсутність будь-якої проросійської риторики.

Матеріали із ознаками замовності

За цією категорією можливо було оцінити тільки видання «Зоря Полтавщини», оскільки більша частина газети була написана ще до війни. Тож тут експерти зафіксували звичний для газети офіціоз – передруки необроблених повідомлень від органів місцевої влади. 

Що ж стосується воєнного часу, то експерти взяли до уваги надзвичайний режим роботи редакцій і не заносили необроблені офіційні повідомлення від різних органів влади до категорій «джинса» чи «офіціоз».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.