Звіт моніторингу за лютий-березень 2022 року – Львівська область

Війна! Львівська преса про щось більше, ніж просто загострення на сході

Воєнна тематика заполонила інформаційний простір Львівщини подібно до того, як це відбувається в Україні, Європі та світі. Тематично війна, життя цивільних у часи війни та міжнародна ситуація стали ключовими темами, які посунули решту традиційних тем – значно менше стало криміналу за умов, коли основний злочинець – це президент сусідньої країни.

Не всі друковані видання мають змогу належним чином забезпечувати інформаційні потреби своєї аудиторії у воєнний час. Контент газет багато в чому спирається на новини з офіційних джерел та онлайну. Авторські матеріали можуть собі дозволити не всі видання. 

Джинса і замовні матеріали зникли фактично з інформаційного простору під впливом умов війни, а їм на зміну прийшли емоції – сум через втрати і радість передчуття перемоги. Реклама у часи війни майже цілковито зникла зі шпальт. 

Разючі відмінності преси в умовах війни на тлі звичних умов висувають нові вимоги до аудиторії при споживанні контенту – з розумінням його специфіки, спрямованості та особливостей впливу на реципієнтів. 

Відкрита воєнна агресія Російської Федерації проти України і решти цивілізованого світу істотно вплинула на наповнення сторінок друкованих та онлайн медій у Львівській області. Напад військ Москви позначився на тематичній спрямованості повідомлень, а також на структурі вибірки, що її експерти регіону були змушені робити у проміжку поміж 26 лютого і 10 березня. Тема війни і похідна проблематика відчутно переважала і в друкованій, і в цифровій пресі. Воєнні дії, життя цивільних у ці часи та міжнародна політико-економічна ситуація були ключовими новинними приводами, хоча, подекуди зачіпалися теми культури, історії, релігії. Але усі вони, включно з гумористичним поглядом на світ, мали присмак або дотичність до війни, зброї та насильства, якими нині сповнена українська земля. 

Деякі з традиційних видань на цей час частково зникли з медійного поля Львова й області – ймовірно, саме під впливом нової реальності. Йдеться, зокрема, про газету «Високий Замок», яка, завдяки тривалій історії та репутації, традиційно була у фокусі уваги кожної моніторингової хвилі.

На жаль, у загаданий проміжок часу друкованих чисел газети не вдалося знайти у кіосках та на розкладках міста, а продавці запевняли, що просто не отримали тижневика у звичний час. Таким чином, експерти ухвалили рішення знайти інше видання регіону для опрацювання і ним стала газета «Ратуша».

Іншою втратою став перехід газети «Новини Прибужжя» зі щотижневої на двотижневу регулярність виходу. Видання, що походить з Червонограда вже роками виживає зусиллями скромного редакційного колективу, який явно працює в інтересах місцевої громади.

Отож, загалом львівська команда експертів проаналізувала та оцінила 71 матеріал газети «Ратуша» (2 числа), 96 публікацій газети «Експрес» (два числа), 32 статті зі шпальт «Львівської пошти» (1 число), а також 20 позицій з єдиного опублікованого у моніторинговий період випуску «Новин Прибужжя».

Що ж стосується онлайн ресурсів Львівщини, то тут видимих кількісних «втрат» експерти не помітили: доробок «Захід.нету», «Вголосу», «Гал-інфо» та «Львівського порталу» оцінили на основі 91 публікації з кожного ресурсу.

Друковані медіа

Якщо підсумовувати походження матеріалів у друкованій пресі, то слід визнати, що більшість видань не змогли зробити власний продукт осердям свого доробку. Лише «Експресу» вдалося створити з 96 матеріалів 90 повідомлень і статей з помітним впливом редакційної роботи. В решті ж видань переважав запозичений контент, або й навіть належним чином не ідентифіковані матеріали. 

Не забуваючи про те, що низка газет спромоглася надати по два числа, а решта по одному числу, у відсотковому співвідношенні цифри власного, запозиченого та неідентифікованого контенту виглядають таким чином: 47%, 29%, 25% відповідно.

Тональність матеріалів здебільшого була в межах «коридору нейтральності». Щоправда, цей коридор у часи війни було доволі важко ідентифікувати. Допомагали це зробити повідомлення з явно сумними чи відверто звитяжними заголовками, які розповідали про загиблих співгромадян України або наших захисників, а також підбадьорювали краян запевненнями у переможній ході українського війська на рідній землі та швидкій загибелі окупантів. Тому негативна, нейтральна і позитивна тональність у відсотках розподілилися як 9%, 81% і 10%.

Тематичне наповнення газет виявилося цього разу передбачуваним. Левова частка повідомлень припадала на новини про життя в умовах війни і сам перебіг воєнних дій – 50% і 24% відповідно. 

Далі за помітністю йдуть теми зовнішньої політики (6%), культури (5%), інші теми (4%), історії (3%), спорту і релігії (по 2%), життя місцевої громади і охорони здоров’я (по 1 %).

Водночас, слід зазначити, що фактично у всіх повідомленнях на шпальтах газет був присутній вплив нової воєнної реальності. Але дослідження того, чи причина тут криється в особливості прочитання реципієнтом кожного з текстів у далеко не мирний час, чи у відповідному задумі кореспондентів і редакійного колективу – це вже прерогатива соціальної психології та інтент-аналізу як методу дослідження. 

З погляду наявності джинси і пропаганди друковані медіа Львівщини видалися кришталево чистими. На тлі загальної посвяти розкриттю теми агресії московського імперіалізму згадки про особливості роботи певних комерційних служб доставки, банків, мобільних операторів та перевізників виглядають не істотно для підозр у джинсі чи замовності.

Експерти тут з розумінням поставилися до того факту, що чимале число читачів газет може бути справді зацікавлене в умовах роботи і вартості послуг цих брендів та установ.

Два немарковані рекламні блоки в інтересах інтернет провайдера містилися лише на шпальтах «Ратуші», але, підозрюємо, що йдеться про редакційний бартер чи подібні спроби виживання і співпраці вказаного видання з надавачами необхідних для редакції послуг. 

Інтернет ресурси

Онлайн медіа Львівщини у цій позаплановій-бо-воєнній хвилі моніторингу відіграли роль неабиякої джерельної бази для преси друкованої. Адже саме з посиланням на них вийшла друком чимала кількість запозичених матеріалів у газетах, про що ми вже згадали вище.

Самі інтернет ресурси посилалися у наповненні власних новинних стрічок на профілі в соціальних медіа посадовців, активістів, установ, прес-служб та інших джерел. Вони слугували щедрим полем для вибору тих фактів та емоцій, які можуть цікавити читачів у ці буремні часи.

Таким чином, за походженням контент в онлайні розподілився майже порівну: 53% становили авторські новини, 22% склав запозичений контент і 25% – той, походження якого було не настільки чітко ідентифіковане виданням.

З погляду тональності новинні стрічки сайтів Львова був здебільшого нейтральним (84%), негативні відтінки експерти помітили в 10% повідомлень, а позитивні – у 6%.

Тематичне розмаїття новин в онлайні виявилося сконцентрованим подібним чином до друкованої преси.

37% публікацій стосувалися воєнних дій, 24% – життя в умовах війни, 23% описували міжнародну ситуацію на тлі московської агресії проти України, 5% концентрувалися на соціальній сфері, 3% були присвячені криміналу, ще 3% припали на інші новини і по 1% взяли собі теми релігії, освіти, спорту, надзвичайних ситуацій, економіки та життя місцевої громади.

Особливо концентруючи свою увагу на пошуку фейків, дезінформації та пропаганди, експерти не змогли знайти на новинних онлайн ресурсах Львівщини відвертих прикладів таких «гріхів».

Прикладом оновлення інформації після верифікації попередніх новин, доповнення і спростування є повідомлення про російський десант, який 26 лютого так і не висадився під містом Броди у Львівській області. До честі «Захід.нет» варто відзначити, що видання зібрало увесь набір джерел, які впродовж дня вводили в оману громадськість та спростувало резонансні й тривожні новини. 

Протягом періоду видання подекуди подавали інформацію з різних джерел, що суперечили одні одним. Але, слід зазначити, що у цей час іноді навіть офіційні джерела й особисті профілі посадовців рясніли резонансними повідомленнями, які виявилися зрештою далекими від сухих фактів.

Іноді сайти забувають вказати джерело даних, додають зайвих емоцій і доконаності фактів у заголовках, що, вочевидь, може мати ознаки клікбейтності. Прикладом може бути відмінність поміж назвою новини і лідом на сайті «Гал-інфо», з яких не зрозуміло, чи йдеться про набуття членства Україною в ЄС, чи про набуття негайного статусу країни-кандидата на це членство.

Іноді редакції впродовж дня-двох могли дозволити собі опублікувати новини з протилежним змістом і посиланням на різні джерела. Те саме «Гал-інфо»  в одному випадку подає суперечливі дані про готовність білоруських військ до нападу на Україну, наступного дня без коментаря – про відсутність ознак для такого наступу.

В експертів склалося враження, що журналісти не змогли позбутися суто людських пристрастей у роботі з повідомленнями і при перевірці інформації. Але зрозуміло, що емоційно заряджені заголовки та заяви без пояснення джерел походження даних – це, очевидно, результат війни.  Українській журналістиці й українським журналістам важко бути цілковито безпристрасними, коли на їх країну віроломно напали, коли її жорстоко нівечать та намагаються відмовити у праві на буття. Тоді журналістика стає зброєю, а журналіст – бійцем інформаційного фронту. Головне – аби все це, усі ці зусилля зрештою працювали на користь інтересів громади і на справу перемоги України у цьому екзистенційному протистоянні. 

Висновки

  1. Воєнна тематика заполонила інформаційний простір Львівщини подібно до того, як це відбувається в Україні, Європі та світі.
  2. Не всі друковані видання мають змогу належним чином забезпечувати інформаційні потреби своєї аудиторії у воєнний час.
  3. Контент газет багато в чому спирається на новини з офіційних джерел та онлайну.
  4. Авторський контент можуть собі дозволити не всі видання; реклама у часи війни майже цілковито зникла зі шпальт.
  5. Більшість повідомлень в друці та онлайні були витримані у нейтральному дусі, хоча позитивних та негативних новин з відповідним післясмаком також було чимало. Особливу роль тут відіграють заголовки.
  6. Тематично війна, життя цивільних у  часи війни та міжнародна ситуація стали ключовими темами, які посунули решту традиційних тем – значно менше стало криміналу за умов, коли основний злочинець – це президент сусідньої країни.
  7. Джинса і замовні матеріали зникли фактично з інформаційного простору під впливом умов війни, а їм на зміну прийшли емоції – сум через втрати і радість передчуття перемоги.
  8. Разючі відмінності преси в умовах війни на тлі звичних умов висувають нові вимоги до аудиторії при споживанні контенту – з розумінням його специфіки, спрямованості та особливостей впливу на реципієнтів.

Юрій Залізняк
Координатор групи ІДПО з моніторингу друкованих та онлайн видань.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.