Вже рік, як Росія розпочала проти України жорстоку повномасштабну війну – зі щоденними втратами на передовій, бомбардуванням мирних міст і сіл, енергетичними блекаутами… 

ЗМІ Хмельниччини виходять у відносному тилу, але війна у різних контекстах присутня у їхньому контенті: повітряні тривоги, блекаути, мобілізація, волонтери, переселенці, чи не щоденні втрати на фронті… Локальна журналістика відстежує, чим живе Україна і світ, послідовно веде літопис життя в умовах війни. Будні місцевої громади постають в контексті економічної кризи та непростої зими. В газетах та особливо на сайтах переважають оперативні інформаційні жанри. Подекуди трапляється актуальна аналітика та важливі інтерв’ю з волонтерами чи військовими. Локальні видання відчувають економічну кризу, що позначається на обсягах видань та тиражах.    

Об’єктом цього моніторингу, як і попередніх, стали газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» (Хмельницький), «Подолянин» (Кам’янець-Подільський), «Проскурів» (Хмельницький) та сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницького», «Є», «Поділля News». У газетах проаналізовано 130 матеріалів, на сайтах – 342, усього 472 публікації.  

Газети

Основною темою друкованих видань є війна. Цей контент складає 18%. Немає номера, де б не висвітлювалися події, пов’язані з широкомасштабним вторгненням Росії в Україну. Коли в кожній газеті це по 2-5 публікацій, то «Подолянин»  дав 12. Вони мають різні кути подання інформації, так чи інакше пов’язані з війною: небезпечна робота саперів на передовій, потреба в озброєнні на фронті, допомога волонтерів, зокрема й міжнародних (Норвегія, Німеччина), історії, підтримка мешканців звільнених територій, благодійні аукціони… Рубрику «Волонтерство» запровадила газета «Проскурів». На жаль, у кожному номері – інформація про загиблих на фронті бійців, їх поховання, спогади рідних та земляків.  Так, третя шпальта газети «День за днем» під рубрикою «Герої не вмирають» складається з 4 матеріалів: «Казав побратимам: “Усім страшно, але хтось мусить то робити”, «Мріяв побудувати дім і про сина», «Небесне військо поповнив 38-річний Василь Войтюк» та  «Не встигають висохнути сльози за загиблими у війні». Як і попередніх моніторингів, наскрізною думкою проходить віра в Україну, Перемогу, шана ЗСУ та Героям. Кожна газета це виділяє: «Подільські вісті»  гаслом-закликом «Іде війна – війна народна! Віримо, надіємось, допомагаємо!», «Подолянин» – шапкою у кольорах військового пікселя та національним прапором обіч. 

На моніторинговому тижні хмельницькі видання згадували річницю оборони Донецького аеропорту та вшановували Кіборгів, а також проводили екскурс в історію, присвятивши матеріали Соборності України та подвигу героїв Крут.

Газети висвітлювали соціальні проблеми регіону, місцеву  інфраструктуру, передусім відключення електроенергії, дефіцит напруги в мережі, відтак проблеми життєзабепечення населення й економіки. Загалом тематично контент розподілений досить рівномірно, тож усі важливі теми охоплені: економіка – 8%, соціальна сфера – 7%, життя місцевої громади – 4%, культура – 8%, охорона здоров’я – 7%, спорт – 5%… Так чи інакше багато з цих тем позначені війною: забезпечення родин загиблих, збір коштів для ЗСУ на культурно-спортивних заходах, донорство для передової, допомога населенню деокупованих міст, спорт у ракурсі благодійного забігу для ЗСУ. Увага до міжнародних новин (2%) була викликана дискусіями навколо передачі Україні зброї (танки Leopard) та заявами світових лідерів про стан на фронті. На жаль, якось призабули про переселенців – 1% тем, а вони є частиною місцевих громад, тож варто звернути увагу, як вони інтегрувалися, які мають проблеми. Тематичну публікацію підготувала газета «Проскурів» («Вибір – Україна») та частково (бо більше стосується збереження культурної спадщини) тема зачеплена у матеріалі «Стежки на полотні» у цьому ж виданні (йдеться про переселенку з Дніпра, яка показала у Хельницькому колекцію автентичних вишивок). Про це у такому ж ракурсі, навіть під таким же заголовком написали «Подільські вісті».

Зросла кількість кримінальних новин (з 5% – до 12%) та новин про надзвичайні ситуації (4%), що в сумі склало 16% контенту. Але це не лише побутові злочини. У рубрику відносимо роботу правоохоронних органів, зокрема такі важливі теми, як викриття й затримання колаборантів за співпрацю з ворогом тощо. 

Щодо палітри жанрів, то переважали інформаційні, в основному замітки – 50%. Зросла кількість офіційних повідомлень органів влади  (16%). 4% – це інтерв’ю з військовими та волонтерами. Аналітичних матеріалів, як завжди, небагато: огляди, кореспонденції – це лише 2% контенту. Авторські колонки та звернення читачів – 1%. Традиційно колонку чергового редактора готують «Подільські вісті», цього разу вона присвячена нашумілій темі зловживань у МОУ («Золоті яйця Мінооборони… А не луснете?») – емоційно-оцінне забарвлення притаманне жанру. Життєві історії та історичні екскурси склали 9%. Художню скриньку наповнює газета «День за днем», яка у кожному числі друкує авторські новели на житейські теми. Майже п’яту частину (19%) контенту формують  поради, рецепти, реклама, приватні оголошення, привітання, розважальні матеріали та ін. 

Потроху (у порівнянні з попередніми моніторингами) зростає кількість власного контенту – 74%, відтак запозиченого – 19% (пресрелізи, звіти, передруки), не ідентифікованого – 7% (поради, рецепти, гороскопи тощо). «Подільські вісті», дбаючи про власний контент, опрацьовують офіційні матеріали – «День за днем» надає перевагу оприлюдненню пресрелізів. 

Попри трагічні події війни у газетах переважає нейтральна тональність – 47%. 33% матеріалів мають позитивне забарвлення і 20% – негативне. Газети шукають позитивні ракурси в житті, щоб не перенасичувати свідомість читача війною: художні виставки, концерти, місцеві спортивні перемоги, традиції вишивання, вшанування довгожителів, поетичні сторінки… Навіть у війні знаходять теплі миті – «Кіт, який полонив серця саперів» («Подолянин»).

Щодо матеріалів з ознаками замовності, то у друкованих виданнях їх загалом 3,8%.  У «Подільських вістях» – 11,5%  (як і минулого моніторингу). Таку цифру висновує, зокрема розміщення «хвалебних», з оцінними заголовками, без  чітких інформаційних приводів заміток на кшталт «Досягнення вагомі. Є чим пишатися», «Впевнений поступ» та ін.   

Не зафіксовано подібних матеріалів у газетах «День за днем» та «Проскурів», натомість залишається залежність від офіціозу – 13,8%, переважно це «звіти», прес-релізи органів місцевої влади: «День за днем» (19,4%), «Подолянин» (17,4%), «Проскурів» (11,1%). Немаркована реклама «проскакує» у 2,3%. 

Мови ворожнечі, фейків та пропаганди у хмельницьких газетах немає.

Хмельницькі ЗМІ, як друковані, так і сайти, дружно розмістили ідентичний матеріал від пресслужби голови Хмельницької обласної ради В.Лабазюк «Мета Соборності – Перемога», подавши фрагмент тільки її виступу. 

Середній показник дотримання стандартів журналістики, за оцінкою експертів, – 9,2 (за 12-бальною шкалою): «Проскурів» – 10, «Подолянин» (9,88), «День за днем» (8,75), «Подільські вісті» (8,19). Найгірше журналісти дбають про баланс інформації (0,67 з 2). Тобто – тільки у третині матеріалів є різнобічне висвітлення подій, інша думка, коментар не однієї особи. Повнота інформації – 1,53, що також означає: ситуацію не завжди подають всеохопно, в усіх аспектах та ракурсах. Факти та думки зазвичай відокремлені (1,55), виклад доступний (1,98). Видання посилаються на джерела інформації (1,47), але часто тільки на одне або загально, не уточнюючи («у відомстві/у пресслужбі пояснили»…), чи на соцмережі. Бракує живих джерел інформації. Для прикладу, у матеріалі про ювілярів їм навіть слова не надали («Подолянин»):

Сайти

Сайти активніше висвітлювали події війни – 25% контенту, фактично кожен четвертий матеріал. Найбільше – «Вечірній Кам’янець» та «Є» (майже третина матеріалів). Останній запровадив рубрику «Гаряча тема: війна», а «ВК» – «Війна Росії з Україною». Сайти відстежують інформацію про події на фронті, багато пишуть про загиблих земляків. Чи не кожного дня йдеться про втрати – це емоційно важкий контент: «Хмельниччина втрачає Героїв: попрощалися з чотирма захисниками України», «Сатанівська громада попрощалася з Героєм Сергієм Ціцвірою», «На Донеччині загинув Василь Войтюк з Шепетівщини», «На Донеччині загинув хмельничанин Володимир Васьковський», «Пішов добровольцем на війну: загинув Сергій Гочарук зі Старої Синяви» – і це лише за один день 23.01 на сайті «Є». Інтернет-видання пишуть про сподівання отримати від Заходу зброю, про будівництво Україною власного заводу з виробництва безпілотників, про волонтерську допомогу фронту, співпереживають з постраждалими від обстрілів під час ракетних атак на Україну… Особливим драматизмом означені новини про ситуацію під Бахмутом та Соледаром. Сайт «Є» щоденно публікує статистику про втрати ворога. 

Як і в газетах, «на паузі» увага до переселенців та постраждалих від війни – 2% новин. Рубрика час від часу наповнюється на сайті «Є», однак кількісно небагато. 

Хмельницькі онлайн-ЗМІ розповідають, як в умовах воєнного часу живуть місцеві громади (14%), як працює економіка (4%). Основні теми тут – доведені для області ліміти світла, відключення електроенергії (щоденно публікується графік), закупівля генераторів, отримання реанімобілів, налагодження критичної інфраструктури, пунктів незламності, Хмельницької АЕС, робота місії МАГАТЕ… 

Сайти «Є» та «ВСІМ» час від часу публікують матеріали з медіаграмотності, спростовуючи російські фейки («Як росіяни за допомогою фейків намагаються завадити передачі танків Leopard – підбірка дезінформації», «Фейки про роботу лікарень, зброю на АЕС та мобілізацію за кордоном: підбірка тижня»).

Теми зовнішньої політики у 2% матеріалів – це публікації, у яких відстежується реакція урядів зарубіжних країн на війну в Україні. Журналісти писали про освіту і науку (3%), культуру (3%), політику (3%), медицину (4%). Про інші теми менше: реформування (1%), спорт (1%), історія та краєзнавство (1%). Чимало матеріалів так чи інакше позначені війною: правові засади вручення повісток, опалення шкіл в умовах дефіциту електроенергії, благодійні концерти тощо. 

На жаль, 18% контенту – це кримінальна хроніка, ще 9% – надзвичайні ситуації, що в сумі – 27% негативу. З одного боку, порушувались важливі для суспільства теми: колаборація, покарання за державну зраду, правосуддя до зрадників, шахрайство на держзакупівлях для ЗСУ, корупційні дії чиновників в тилу, мародерство, ухиляння від служби, незаконний перетин кордону… З іншого, чимало новин про побутові злочини, хуліганство, бійки, які не становлять особливої ваги. Навпаки, такі матеріали тільки загострюють і без того складну ситуацію, посилюють напругу та депресію. Тому варто такий контент обмежити заради того, щоб не додавати стресу читачам. На сайтах 39% матеріалів, які несуть негативну тональність, та 39% – нейтральну. І лише 21% матеріалів позитивно забарвлений. 5% контенту – це реклама, короткі оголошення, прогноз погоди тощо. Розважальної інформації фактично немає: не до розваг. Про культурні заходи, концерти читачів інформують переважно в аспекті благодійності та допомоги ЗСУ.

Локальні онлайн-ЗМІ лише у 10% випадків подавали запозичений контент (переважно дайджести про події в центрі та в зонах бойових дій). Решта, це, як і в газетах, місцевий контент. Лиш 1% неідентифікованих матеріалів. Найбільше авторських матеріалів на сайтах «Всі новини Хмельницького» та «Є». Журналісти сайтів не тільки йдуть за подіями, а й шукають інформаційні приводи, аби урізноманітнити контент та зацікавити аудиторію. Так, сайт «ВСІМ» опублікував низку матеріалів просвітницького характеру:  «Повістки для хмельничан. Хто та де може вручати», «Хто і як приймає рішення у Хмельницькому виконкомі», «Вступ -2023. Якими будуть прохідні бали  мультитесту для всіх предметів»...

Дотримання стандартів журналістики: «Є» – 9,94, “Всі новини Хмельницького” – 9,56, “Поділля News” – 8,81, «Вечірній Кам’янець» – 8,25. Найгірше з балансом думок – 0,48 з 2,0. У «ВК» взагалі 0,19! Через те, що не представлені думки сторін, «падає» повнота висвітлення подій – 1,56. Факти і коментарі переважно відокремлені – 1,58. Достовірність (посилання на джерела інформації) – 1,63, але самі джерела варто урізноманітнювати: аудиторія читає повідомлення держустанов чи пресслужб органів влади, але менше чує думку громадян – це виглядає як монолог в одному напрямку. Фото теж часто подаються від пресслужб.

Виклад інформації доступний – 1,94. Мова ворожнечі зафіксована у текстах: «Хмельничан попереджають про румунське печиво з речовиною, що викликає параліч» (ВСІМ) та «Бійка в магазині за участю помічника депутата міської ради: розповідь очевидиці» (ВК) – тут взагалі порушені всі стандарти і матеріал виглядає, як чорний злив, як пост з соцмережі з виразами «скажена особа», «скажена баба», «неадекватна». Журналісти не були свідками події, не з’ясували її суті. Зрозуміло, що конфлікт (якщо він взагалі має суспільне значення) можна було висвітлити, дотримуючись новинних стандартів. 

Показовим (тенденція всіх сайтів, коли редактори не бувають на місці події, а послуговуються офіційними ресурсами, тож доносять до читачів тільки частину інформації) є такий приклад (з багатьох подібних): «8 громад Хмельниччини отримали нові шкільні автобуси» (25.01):  «Сьогодні так само 9 автобусів передали у 8 громад краю. По одному автобусу отримали Антонінська, Зіньківська, Ізяславська, Летичівська, Полонська, Староостропільська та Старосинявська громади, два – Городоцька. Ключі від цього транспорту вручив начальник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій. Очільник області також запевнив, що робота з оновлення шкільних автопарків триватиме і надалі, аби діти могли комфортно та швидко діставатися до закладів освіти»…На фото: начальник ОВА передає (кому?) ключі. Одначе коментарів від представників громад, освітян немає. Добре, що є світлина. Чи вважати її доказом збалансованості і повноти інформації? 

Пригадуєте, як у часи до роздержавлення ЗМІ експерти критикували такі фото і матеріали, де фігурували здебільшого різного рівня представники влади. Нині наче вони не засновники й ЗМІ незалежні, а все те саме у центрі уваги. Звісно, в силу сфери діяльності так воно і є, але ж це тільки сегмент суспільства. Покликання медіа – якомога повно та збалансовано подати новину. На цьому прямо наголошує Кодекс етики українського журналіста: п.1 Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.

Середній показник дотримання стандартів хмельницькими сайтами – 9,14 (з12).

В онлайн виданнях зафіксовано 2,6% матеріалів з ознаками замовності, 2,3% не маркованої або неналежно маркованої реклами та 2,9% офіціозу. Зовсім немає такого на сайті «Є». Фейків, проросійських меседжів, пропаганди не зауважено.

Моніторинг здійснювали чернівецькі експертки ІДПО Любов Василик, докторка наук із соціальних комунікацій, завідувачка кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича та Тетяна Смолдирева, заслужена журналістка України, доцентка кафедри.

Проєкт «Моніторинг публікацій у регіональних друкованих ЗМІ для оцінки дотримання стандартів журналістики» виконується Інститутом демократії імені Пилипа Орлика за підтримки програми «У-Медіа» міжнародної неурядової організації «Інтерньюз Нетворк».

Просимо взяти до уваги!

Результати моніторингу друкованих засобів масової інформації є оцінювальними судженнями відповідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію» і не мають офіційного характеру. Наявність ознак порушення журналістських стандартів або ознак прихованої реклами в матеріалі не може розглядатися як доказ отримання редакцією або журналістом майнової чи іншої винагороди за вчинення такого порушення. 

Контакти: координаторка проєкту Любов Василик
095 147 32 47 vasylyk@ukr.net