Українські регіональні видання отримали середній бал за дотримання стандартів – 9,6 із 12 можливих. Такі оцінки залишаються стабільними упродовж тривалого часу. Найбільш проблемними були стандарти балансу думок та повноти. Деякі видання отримали за перший стандарт оцінки, близькі до нуля, це означає, що в основному у публікаціях була наявна тільки одна точка зору.
Відсоток матеріалів із ознаками замовності незначний, як це і було протягом року. Майже незмінними залишаються і герої «джинси»: партії «Слуга народу» та «Батьківщина». Деякі видання просували й місцеву владу. Одне із закарпатських видань рекламувало «людину від Господа Бога», яка нібито здатна допомогти людям у складних ситуаціях: «подолати згубні звички», «зняти негатив». Розповідали у матеріалах із ознаками замовності про Юлію Тимошенко, яка «викрила «загублені» у бюджеті «мільярди», а також про закупівлю дронів для фронту від партії «Слуга народу»: депутати нібито використали для цього «своє безпосереднє фінансування».
Щодо тем, то у газетах найбільше було матеріалів із категорії «інше» (розваги, поради, реклама), писали і про життя місцевої громади та велику війну. На сайтах найчастіше висвітлювали війну та кримінал.
Такими є результати моніторингу регіональних медіа, який 25 листопада – 1 грудня 2024 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у п’яти регіонах України: Донецькій, Луганській, Закарпатській, Одеській, Чернігівській областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.
У кожному з п’яти регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та по чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні/районі. Усього оцінили 497 матеріалів у друкованих ЗМІ, 2306 – в онлайн. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена через те, що на Донеччині та Луганщині газети не виходили. Там експерти аналізували по вісім електронних ЗМІ.
Професійні стандарти
Газети
Середня оцінка – 9,6 із 12. Вона тримається у межах середніх показників. У серпні видання отримали 10 балів, у квітні – 9,6.
Медіа трьох регіонів, в яких досліджувалися газети, мали приблизно однакові бали: Одещина та Закарпаття – 9,7; Чернігівщина – 9,4. Найнижчі оцінки за баланс думок та повноту, відокремлення фактів від коментарів.
В останньому регіоні в лідерах за якістю, як і в серпні, тижневик «Сім днів» – 10,19. Хоча видання й висвітлювали важливі теми, все ж у текстах бракувало балансу думок. Наприклад, у газеті «Чернігівщина» порушили резонансну тему корупції в армії під час війни, але не давали слова іншій стороні конфлікту. У виданні «Вісник Ч» писали про проблему мобілізації, порушуючи стандарт повноти та балансу думок.
На Одещині якість газетних публікацій знизилася порівняно із попереднім періодом. Найвищу оцінку отримали «Чорноморські новини» (10,1), найнижчу – «Вечірня Одеса» (9,3). Тут також найнижчі показники за баланс думок.
На Закарпатті найкраще стандартів дотримувалося видання «Панорама» (10,63), найменший бал у газети «РІО» – 7,81.
Сайти
Середня оцінка така ж, як і в газет – 9,6. Показник також залишився незмінним із серпня. Найбільші проблеми із балансом думок та повнотою.
Найвищі оцінки отримали сайти Закарпаття (10,7), найнижчі – на Луганщині (8,2).
В останньому регіоні найвищі оцінки отримали сайти «Ірта-FAX» та «Східний варіант» (9,13). Найнижчі оцінки «В час пік» – 6,81. Бали знижувалися через недотримання стандарту доступності (частково матеріали мали граматичні помилки, не були ретельно вичитані). Також були проблеми із достовірністю, експерти це пояснюють тим, що сайти писали про ситуацію на тимчасово окупованих територіях, тож часом користувалися сумнівними джерелами. Оцінки за баланс думок наближені до нуля. Практично відсутні збалансовані матеріали на сайтах «0642», «В час пік» і «Трибун».
В онлайні вищими були оцінки на Донеччині (9,3). Тут відзначили Бахмуське «Вільне радіо», що є фаворитом за якістю контенту (10,63). Низькі оцінки у сайтів Краматорська (8,56) та Донецька (8,63), а також у «Знамя индустрии» з Костянтинівки (8,69). На сайті Донецька лише в одному із 16 текстів, що оцінювалися на стандарти, було дотримано балансу думок. Інші видання також мали із цим проблеми. Проте експерти відзначили позитивний момент: в більшості випадків у регіоні журналісти відокремлювали факти від коментарів. Щодо цього стандарту проблеми виникали здебільшого у «Про100медіа» (оцінка 1,38). Тут журналісти передруковували інформацію від владних структур і не докладали зусиль, щоб переробити текст. Наприклад, щодо фестивалю юних талантів писали, що «це чудова можливість для дітей». Так само відгукувалися і про інші заходи: «чудова нагода розвинути свою уяву, креативність та відкрити новий талант», «спеціальний майстерклас стане унікальним шансом для всіх, хто любить творчість».
На Чернігівщині оцінки на сайтах та у газетах приблизно однакові (9,8 та 9,4). Експерти пояснюють це тим, що деякі з них розміщували одні й ті ж матеріали. Наприклад, тижневик «Сім днів» і сайт «0462», «ВісникЧ» і сайт «Час Чернігівський», які мають одних засновників. Сайт «Город.cn» публікував переважно запозичені публікації з районок. Загалом сайти подавали новини дуже коротко, без коментарів, без думок різних сторін конфлікту. Наприклад, видання «Челайн» висвітлювало ремонт мосту, але наводило думку тільки голови старостинського округу; сайт «Час Чернігівський» писав про безкоштовне перевезення жителів прикордонних сіл, цитували тільки заступницю міського голови.
На Одещині найбільш якісний контент подавав сайт «УСІ онлайн» (11,2). Найнижчі оцінки у видання «Odessa.online» (9,2), яке в основному передруковувало короткі пресрелізи.
На Закарпатті найкраще стандартів дотримувалися видання «Закарпаття.онлайн» (10,88 бали) та «Мукачево.нет» (10,81).
Матеріали із ознаками замовності
Показники для таких матеріалів у друкованих медіа не є високими: «джинси» – 2,1%, «офіціозу» – 3,9%, неналежно маркованої реклами – 0,4%. На сайтах трохи більше матеріалів із ознаками політичної та комерційної замовності (3,4%), трохи менше офіціозу (2,2%). Також окремі випадки неналежно маркованої реклами – 0,2%.
На Одещині показник «джинси» зріс з 1% у серпні до 3,5%. «Вечірня Одеса» просувала партію «Слуга народу». Це ж видання рекламувало й досягнення обласної влади, подаючи це як нібито новини. Зафіксовані приклади й комерційної замовності. Щодо офіціозу, то його вміщували «Чорноморські новини» (8 матеріалів) та «Вечірня Одеса» (2 матеріали). Також зросла кількість матеріалів із ознаками замовності в онлайні. Сайт «048.ua» вміщував комерційну джинсу: оренда квартир, вакансії. На «Думській» та «УСІ онлайн» знайшли політичну замовність.
На Чернігівщині у газетах також просували «Слугу народу» (майже ідентичний матеріал, що й у «Вечірній Одесі») , окрім цього – «Батьківщину». У публікації, присвяченій Юлії Тимошенко, розповіли про те, як «влада заробляє на українцях під час війни».
На Закарпатті газета «РІО» вмістила такий самий матеріал, що й видання на Одещині та Чернігівщині, – про те, як «Слуги народу» допомагають фронту. Окрім того, видання просувало Марію Іванівну – «людину від Господа Бога, яка справді допомагає людям вже багато років». Щодо офіціозу, то його вмістила газета «Карпатський об’єктив» – 5,8%.
На сайтах Чернігівщини переважала комерційна «джинса». Просували виробників кухонних гарнітурів, банк ПУМБ. Також вміщували офіціоз (1,7%) від різних служб, центрів та товариств.
В онлайн-виданнях Донеччини політична замовність була відсутня, знайдено 4 матеріали із ознаками комерційної. У текстах просували «Укрпошту» та «Нову пошту». Неналежне маркування зафіксували на сайтах Маріуполя і Краматорська.
На сайтах Луганщини відсотки матеріалів із ознаками замовності незначні. «Джинса» не виявлена на чотирьох сайтах: «Ірта-FAX»,«Сєвєродонецьк онлайн», «В час пік» і «Трибун». На решті сайтів – по одному матеріалу з ознаками комерційної «джинси». Неналежно марковані матеріали знайдені на чотирьох сайтах – «0642», «Фарватер.Схід», «Сєверодонецьк онлайн» і «Трибун». На сайті «Фарватер.Схід» писали про те, що «Укрзалізниця запускає нові маршрути та оновлює існуючі». «Варіант, що ця публікація проплачена Укрзалізницею, видається мало ймовірним. Як бачимо, присутній суспільно значущий інформаційний привід – зміна розкладу руху поїздів. Проте поданий матеріал не як журналістський, який неминуче привернув би увагу, а справді як оголошення. Ще й логотип Укрзалізниці повторюється в публікації 10 (!) разів», – коментує координаторка експертної групи Алла Федорина.
На сайтах Закарпаття переважала комерційна джинса: публікації містили лінки на інтернет-магазини, заохочуючи аудиторію придбати товар чи скористатися послугами. І лише одне видання «Мукачево.нет» маркувало рекламу. Видання «Новини Закарпаття» просувало керівництво області.
Матеріали із ознаками пропаганди і маніпуляцій, фейки
У виданні «РІО» із Закарпаття зафіксовано один фейк.
Приховані проросійські меседжі знайдено в онлайн-виданнях Луганщини.
На сайті «Трибун» писали про «благодійників» росіян, які привезли светри до тимчасово окупованої Тошківки.
«Повертаємося до проблеми балансу між задекларованою українською позицією видання та не завжди виваженим поданням інформації з окупованої території. На досліджених сайтах є повідомлення, що й містять посилання на джерела ворожої сторони, але при цьому редакційна політика витримується – видно ставлення до описуваних подій за лінією розмежування. Та, як бачимо з прикладу, є й «хибне» подання», – коментує координаторка експертної групи Алла Федорина.
Теми, жанри, тональність та походження
Топ-темами друкованих видань були газетна «суміш» (розваги, поради, реклама) – 26,9%, життя місцевої громади (19,9%) та велика війна (12,3%). На сайтах на першому місці війна (22,7%), далі йдуть кримінал (16,4%) та життя цивільного населення під час війни, біженці та ВПО (14,7%). Розподіл уваги до тем незмінний, порівняно із серпнем 2024.
У газетах Чернігівщини реклами, розважального контенту та інформації про життя місцевої громади приблизно однакова кількість. Також висвітлювали питання відбудови, побуту переселенців. На військову тему 9% текстів. Велику увагу темі приділяли «Гарт» і «Чернігівщина»: розміщували великі публікації про захисників та захисниць. Практично не висвітлювали друковані видання регіону місцеве самоврядування і реформи на місцевому рівні, культуру. На сайтах домінували теми війни (25%) та криміналу (22%). Майже не писали про освіту, культуру та спорт.
У газетах Одещини публікацій про війну більше – 21%. Але найпопулярніша тема – життя місцевої громади (24%). Найбільше про війну писала газета «Кур’єр тижня», у тому числі передруковуючи деякі матеріали з всеукраїнських медіа.
На Донеччині тематичний розподіл залишається стабільним. Найбільше писали про війну (27%) та життя цивільних в умовах війни (23%). Навіть повідомляли про те, як левиці, яких врятували з-під обстрілів на Донеччині, тепер живуть у Шотландії. Криміналу порівняно небагато (7%), життя місцевої громади (6%). Висвітлювали зовнішню політику та соціальну сферу (по 5%).
На Луганщині також домінували теми війни, але в основному висвітлення зводилося до статистики, коротких повідомлень. Майже третина контенту – про життя цивільних під час війни (31%). Згадували про зовнішню політику (7%), соціальну сферу/охорону здоров’я (5%), кримінал (4%).
Експерт Володимир Садівничий звернув увагу на те, як у регіоні висвітлювали події на тимчасово окупованих територіях: «люди повинні відчувати причетність до України, повинні бачити, що їх не забувають і чекають повернення. Але ж насправді небагато публікацій, де б розкривалися проблеми українців, які залишаються на ТОТ, зокрема в Луганську, де б досліджувалися можливості економічного виживання, навчання дітей у школах чи вишах, розкривалися проблеми тероризму цивільного населення бойовиками тощо. Зате всі аналізовані медіа облетіла новина про не зовсім адекватні дії дядька, який порадив дитині кинути з вікна «предмет, схожий на гранату». Ще один новинний тренд – повідомлення про те, як у Луганську рецидивіст зґвалтував жінку. При цьому використовується джерело інформації «беззаперечної довіри» – «окупаційні інформ-ресурси». Так, люди на тимчасово окупованих територіях повинні відчувати причетність до України. Але ж хіба завдяки такого штибу повідомленням?!».
Жанри
У газетах майже половина інформаційних жанрів – 48,8%. Аналітичних публікацій – 10,4%. На третьому місці – розважальний контент (9,3%). Оголошення та реклама – 7,2%. Решта жанрів у межах 3-6%.
Майже відсутні: журналістські розслідування, листи в редакцію, авторські колонки, рецензії.
На Одещині за аналітичні матеріали відзначили «Кур’єр тижня» та «Чорноморські новини». Також зросла кількість інтерв’ю (видання «Одеське життя» та «Кур’єр тижня»). На Чернігівщині збільшилася кількість аналітики – 9%, нарисів та життєвих історій – 4%.
Тональність
У газетах та на сайтах переважала нейтральна тональність (у межах 90%). Публікацій із негативною тональністю на сайтах трохи більше (6%), ніж в газетах (4,2%). І навпаки позитивних публікацій більше в друці (5%), ніж в онлайні (4%).
На Донеччині позитивну тональність мали матеріали, які стосувалися знищення ворожої техніки, перемоги паратанцюристів тощо. Щодо негативно забарвлених, то до них потрапили повідомлення про розстріл полонених ЗСУ на Покровському напрямку.
На Одещині також вміщували публікації про мистецтво та віру у перемогу, які мали позитивну тональність. Найбільше у газеті «Чорноморські новини».
Походження
Майже половина контенту онлайн та друкованих медіа – власні публікації (48,3% та 50,5%). Запозичених більше в онлайні (42,7%), ніж у друці (27,5%). Не ідентифікованих 22,5% у газетах, 9% на сайтах.
На Одещині найбільше запозиченого контенту в «Чорноморських новинах» (20 матеріалів з 33) та «Кур’єрі тижня» (21 публікація з 63). В онлайні домінував власний контент.
На сайтах Чернігівщини найбільше авторських матеріалів на сайті «Челайн», майже не було таких на сайті Город.cn. У газетах переважали авторські матеріали (63%). Не ідентифікованого контенту – 25%: матеріали із ознаками замовності, побутові поради, гумор та інший розважальний контент.
На сайтах Донеччини бракувало власних матеріалів – 39%. Сайт Донецька взагалі не вмістив жодного такого матеріалу.
На Луганщині навпаки відсоток власних публікацій на сайтах зріс, бо медіа намагалися опрацьовувати запозичені матеріали, додаючи свій вступ чи висновок.
Висновки
Передруки пресрелізів, цитування переважно представників влади, сумнівні джерела – такі помилки у медіа призводили до порушення професійних стандартів. Видання здебільшого ігнорували баланс думок та повноту. Як правило, нижчими були оцінки у медіа Луганщини та Донеччини, які інколи мали проблеми із пошуком надійних джерел або ж запозичували інформацію із різноманітних ресурсів без журналістської обробки. Один із сайтів навіть вдався до передруку інформації про росіян-«благодійників», які нібито допомагають мешканцям тимчасово окупованих територій.
«Джинси» у виданнях, як друкованих, так і онлайн, одиничні випадки. Щодо маніпуляцій, то використовували популярні теми: «благодійність» нардепів, а також нібито «боротьбу з корупцією». Деякі видання під виглядом новин подавали піар місцевої влади. Комерційна «джинса», як правило, маскувалася під поради.
Розподіл уваги до тем також свідчить про «слабкість» деяких видань до передруків порад та розважальних матеріалів із не завжди позначених джерел – просто, щоб забити шпальти контентом без зайвих зусиль. Саме тому у друці й переважала категорія «інше» – найчастіше не ідентифіковані за походженням матеріали. Схожа тенденція спостерігалася і на сайтах, де для наповнення стрічки вдавалися до клікабельного контенту – криміналу. Як у газетах, так і в онлайні значну увагу приділяли темі війни, але здебільшого також йшлося про передруки з офіційних джерел або із всеукраїнських ЗМІ. І лише подекуди видання вміщували нариси про земляків – захисників та захисниць України.
Щодо позитивних моментів, варто відзначити відсутність пропаганди та проросійських меседжів у регіональних виданнях. За винятком хіба що одного сайту з Луганщини. Також у деяких регіонах друковані видання позначали рекламу: це Чернігівщина та Одещина. На Донеччині до видань, що маркували проплачений контент словом «Реклама», додався Сайт Слов’янська.
Просимо взяти до уваги!
Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.
Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:
ІДПО – https://idpo.org.ua/reports
Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2016, 2019, 2021 та 2023 роках.
Видання з вибірки ІДПО:
- Донецька область: «Про100Медіа» (Краматорськ), «Знамя Индустрии» (Костянтинівка), «Сайт Донецька», «Сайт Краматорська», «Сайт Маріуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт Слов’янська».
- Луганська область: «0642», сайт міста Луганськ, « Фарватер.Схід», «Ірта-FAX», «Реальна газета», «Сєвєродонецьк онлайн», «Східний Варіант», «В час пік», «Трибун»
- Одеська область: газети «Вечірня Одесса», «Чорноморські новини», «Кур’єр тижня», «Одеське життя»; сайти: Думська, 048.ua, Odessa.online, УСІonline.
- Закарпатська область: газети «Новини Закарпаття», «Панорама», «Карпатський об’єктив», «РІО»; сайти: «Ужгород.нет», «Новини Закарпаття», «Мукачево.нет», «Закарпаття онлайн».
- Чернігівська область: газети: «7 днів», «Гарт», «Вісник Ч» та «Чернігівщина»; сайти: «462», «Город cn», «Челайн», «Час чернігівський»
Контакти:Керівниця проекту з моніторингу регіональних ЗМІ – Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.