У 2008 році кандидат в президенти США Барак Обама вперше в історії активно використовував Facebook, MySpace, Twitter, Youtube та інші інтернет-платформи для просування своєї персони. Британське видання The Guardian називало ці перегони “Фейсбук-вибори”. За Обаму тоді проголосувало близько 70% серед молодих американців до 25 років, що стало одним з ключових факторів перемоги кандидата.
Facebook, Instagram, Telegram настільки увійшли в наше повсякденне життя, що більшість із нас уже й не може дня пробути без того, аби не заглянути, чим же поділилися наші друзі у цих соцмережах, які новини відбулися. Користі, звісно, від них багато. Але разом із тим приносять вони і чимало шкоди. Зокрема, якщо говорити про друковані медіа.
Давно не є секретом, що соціальні платформи на кшталт Facebook заробляють на тому, що у користувачів створюється враження, ніби люди навколо поділяють їхні погляди. Це явище має свою назву – confirmation bias, що перекладають як “підтверджувальне упередження”. Між тим, за відчуттям комфорту, що виникає у людей, які потрапили у такий інформаційний “кокон”, прихована серйозна небезпека. Ці люди позбавлені значної частини інформації і отримують завжди лише однобічне висвітлення подій.
Чи можете ви уявити ситуацію, за якої журналісту оголосять догану чи й геть звільнять за твіт чи пост у соціальній мережі?