“Духівники Путіна”: що спільного у російських опозиціонерів в екзилі усіх часів
Час розібратися: наскільки справжнім був концепт «хороших росіян» упродовж історії, і яку спадщину залишили по собі російські опозиціонери минулого?
Час розібратися: наскільки справжнім був концепт «хороших росіян» упродовж історії, і яку спадщину залишили по собі російські опозиціонери минулого?
Українські медійні організації та Медіарух рішуче засуджують заочний вирок російського суду, яким журналістку та медіаекспертку Інституту масової інформації Ірину Земляну засудили до 13 років позбавлення волі.
Як змінюється російська пропаганда щодо ЄС під час мирних перемовин і Трампа? Якими є основні інструменти конструювання меседжів, як вони трансформуються і чи можна цій риториці щось протиставити?
Про це йтиметься під час лекції медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика, професорки кафедри журналістики ДонНУ імені Василя Стуса Наталії Стеблини.
Російська пропаганда вибудувала навколо холоду цілу ідеологію. Мороз у них — не просто погода. Це культ і каральний інструмент для своїх та чужих.
Росія, російська школа з її уроками про головне, російські вчителі, що закликають своїх учнів йти на війну, та власне учні, які врешті йдуть туди, – це все травмовані жертви Путіна. У цьому – основна ідея документального фільму «Пан Ніхто проти Путіна». І, так, цей фільм нещодавно отримав престижну нагороду BAFTA, вкотре довівши, що європейцям дуже хочеться вірити в те, що росіяни знаходяться в заручниках у диктатора і війни не хочуть. Стрічка також номінована на Оскар.
Поки багато хто в Євросоюзі продовжує вважати, що мирні перемовини – це про українські території «десь там на Донбасі», Кремль у своїх наративах чітко декларує: йдеться саме про долю Європи та «нову архітектуру світопорядку».
Коли численні українці регулярно відвідують магазин, який донедавна відкрито називався російським, формується оманливе враження: українці й росіяни – друзі, вони нібито поділяють одну культуру, одну кухню, одні й ті самі повсякденні простори. Адже магазин уже не «російський» – слово ж зникло з назви.