Аналізуючи так звані російські опозиційні медіа, ми в Інституті демократії імені Пилипа Орлика неодноразово спостерігали за тим, як «історії простих людей» часто використовувалися для різноманітних маніпуляцій та поширення кремлівських наративів.
В мережі поширюється повідомлення про очікувану подію на Трафальгарській площі у Лондоні, а саме – запланований на кінець лютого мітинг українців, присвячений «третій річниці великої війни». У задумах організаторів – виступи британських та українських політиків, громадських лідерів, але особливий присмак заходу додасть участь в ньому популярного українського гурту. Подібні події, які нагадають про війну в Україні, відбудуться у 71 країні світу. І це дуже добре, проте алгоритм сприйняття війни від дати до дати, від річниці до річниці, що входить вже в традицію та часом відсікає увагу суспільства від інших, не менш, а може й більш актуальних питань, починає викликати досить суперечливі почуття.
Експерти ІДПО, спираючись на результати досліджень практики російських ліберальних медіа, підготували та видали книгу «Деконструктори правди», в якій аргументовано доводять, що ліберальні російські медіа маніпулюють інформацією, транслюють кремлівські наративи, розміщують неперевірені дані та поширюють російську пропаганду.
At first glance, Ekaterina Shulman seems to be the poster child of the “beautiful Russia of the future” that Russian pseudo-oppositionists love to paint. She’s a young, successful political scientist who has an arsenal of scientific terms that she manages to use despite the frantic pace of her speech, and who quotes classics of Russian and world literature.
Висвітлення наступу ЗСУ на Курщину влітку 2024 і взимку 2025 вкотре демонструє низьку якість контенту російського телеканалу «Дождь». Аналізуючи новинні сюжети цього медіа, вкотре бачимо «накидання версій», коли в ефірі без перевірки подається то російська офіційна інформація, то інформація кремлівських «воєнкорів», то української сторони. Тож з матеріалів каналу не завжди ясно, хто наступає і куди, хто кого обстрілює і що саме, хто потрапив у полон і хто постраждав.
Among the public figures in Russia who denounce Putin are many who once helped him construct the country as it is now but later “saw the light” after the full-scale invasion and began saying “No to War” — whatever that may mean.
Серед публічних росіян, які засуджують Путіна, є ціла низка таких, що допомагали йому будувати сучасну фашистську державу, але після повномасштабного вторгнення прозріли і почали казати «нєт войнє», що б це не означало. Проте є й інший персонаж: та, хто підтримувала Україну до Великої війни і на її початку, але згодом почала розвертатися в сторону Кремля… Мова – про російську публіцистку Юлію Латиніну.