Статті експертів інституту та запрошених авторів.
Влучний заголовок –запорука того, що новину прочитають .Це відомо усім редакторам сайтів, саме тому ставку роблять саме на це. І здебільшого читач «клює». Про те, що привабливий заголовок – одна з ознак «фейку» знають, на жаль, не всі. «Фейк», як дитячий жарт, коли у яскравий фантик з під цукерки можна загорнути щось зовсім неїстівне. А потім посміятися, як хтось «оте» відкусить.
Наприкінці року медіа-спільнота дочекалась врешті уваги від нових законотворців. Обіцяні новою владою зміни в інформаційній політиці знайшли втілення –в листопаді у вигляді презентації Концепції нового закону про медіа, а вже у грудні текст законопроєкту про медіа потрапив на обговорення членам Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Декларація про об’єднання усіх видів ЗМІ під однією «парасолькою» Закону про медіа, який повинен імплементувати Директиви Європарламенту та Ради ЄС, додає оптимізму. Однак, проект цього закону і дотичного до нього “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації” викликав багато непорозумінь і суперечок.
Проблему з привернення до себе всезагальної медіауваги Міністерство культури, молоді та спорту (МКМС) України розв’язало, запропонувавши проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації».
Я дуже вірю в те, що українське суспільство та його «сили» виявляться потужнішими за нинішніх «адміністраторів», які хочуть захистити наших громадян від «дезінформації».
Запропонований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації» викликає таку зливу запитань, що навіть власні міркування та судження губляться десь під їх товщею.
Чи можливо у цифрову добу випускати газету без сайту? Для реформованих українських ЗМІ – цілком. Більшість із них – близько 64% – ніколи не мали електронної версії. Решта ж видань опановують мережу, як можуть. Хтось має сайт на безкоштовних платформах, на шкталт blogspot чи ucoz із жахливою рекламою, а хтось шукає гранти і запускає цілком сучасні електронні майданчики. Зустрічаються навіть такі видання, що мають свої youtube-канали та радіостанції.
Кількість інформації, з якою ми маємо справу щодня, постійно зростає. Нас оточують різноманітні ствердження, припущення, здогадки, гіпотези і інші форми висловлення людські думки. Чи всі вони заслуговують на увагу? Як відібрати в інформаційному потоці те, що буде корисним у нашому житті і як відкинути фейки та дезінформацію, які ретельно замасковані під новини?