27 липня 2017 року в конференц-залі Івано-Франківського готелю «Станіславів» відбувся круглий стіл «Адаптація переселенців на Прикарпатті: роль комунікації в цьому процесі» та презентація другої книги «Знедолені? Нездоланні!».

«Не чекати на дії влади – починати з себе» – до такого висновку прийшли учасники круглого столу.

В обговоренні взяли участь переселенці, представники влади, журналісти, психологи, лідери громадських організацій, зацікавлені івано-франківці, які допомагають переселенцям адаптуватися на новому місці.

Виконавчий директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика (Київ) Світлана Єременко окреслила питання, які виникають у переселенців в різних регіонах України, адже експерти ІДПО вже четвертий рік досліджують проблеми людей, які через окупацію, змушені були кинути свої домівки і переїхати в нові регіони, та сприяє налагодженню комунікації між переселенцями, владою, місцевими громадами й ЗМІ. Світлана Єременко розповіла, що влада в регіонах по-різному ставиться до переселенців, не у всіх містах є потужні переселенські громадські організації, які відстоюють їх інтереси. А журналісти, як свідчить моніторинг Інституту, на жаль, не завжди сприяють порозумінню. Якщо, наприклад, у Харкові переселенські ГО працюють дуже активно, то у Житомирі їх досі не створено.

Наталя Чаплинська, депутат Івано-Франківської обласної ради, створила організацію «Центр допомоги «Людина» – це був її внутрішній поштовх. На її погляд, тут справа не лише в підтримці, а в тому, що «ми краще пізнали вас, а ви нас».

Спільні справи народжують відчуття єднання і глибокої дружби.

Олександр Черкасов, переселенець, підприємець з Донецька розповів про свої поневіряння, пов’язані з розбудовою бізнесу на новому місці. Пан Олександр вважає, що місцева влада не має програми щодо переселенців. Також на Прикарпатті існує багато стереотипів, щодо людей зі Сходу країни. Про те ж говорила й Ірина Магрицька, переселенка, кандидат філологічних наук. Вона вважає, що не треба замовчувати, що ВПО позбавлені багатьох прав, в тому числі і виборчих, можливості вільно пересуватися, є труднощі з отриманням біометричних паспортів. Вона також звинуватила івано-франківських журналістів у розповсюдженні фейкової інформації, наприклад, про те, що переселенці скуповують житлові масиви. «Ми будемо вимагати захисту наших прав», – завершила вона як учасник Луганської правозахисної групи.

Альона Біла, яка переїхала до Івано-Франківська з Севастополя, має таке пояснення цьому: люди напружені. «Я – людина, яка відчуває всі стереотипи на собі, бо я поліцейський, жінка-патрульний, та ще й переселенка. Це не тому, що жителі саме в Івано-Франківську погані. У нас таке суспільство, бо люди зараз в Україні не живуть, а виживають. Щоб адаптуватися потрібні щире бажання, наполегливість і терпіння», – переконана юна поліцейська.

У своєму коментарі Олеся Архипова, переселенка й активістка громадської організації «Д.О.М.48.24» говорила про шкідливість узагальнення досвіду – що ми маємо в цьому випадку. «Все буде інакше, коли не ставити себе вище за інших, і ситуації будуть більш зрозумілими, якщо не сприймати узагальнено ні переселенців, ні місцевих, бо всі дуже різні. Не варто чекати на владу, влада – в мені, і коли я це зрозуміла, мені стало легше адаптуватися».

Олександр Фомичов, переселенець, координатор проекту «ФранківськБезВіз» продовжив думку про це: «Ми зараз не виділяємо переселенців в окрему категорію, наші проекти об’єднують і місцевих, і нових жителів: 23 локації – від Школи масового футболу до гончарства. Треба гуртуватися: більше комунікації й особистого спілкування», – закликав Олександр.

Представник влади Віталій Яворський, в.о. директора департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації теж наполягав на тому, що не можна ділити людей на «наших» і «не наших». Він повідомив, що у Франківську створюється Координаційна рада з проблем ВПО і закликав підключатися всіх небайдужих до її діяльності.

Наталя Вишневецька, голова правління громадської організації «Д.О.М.48.24» підкреслила, що люди зі Сходу, які оселилися на Івано-Франківщині – наполегливі та активні, більшість з них вже стали важливою частиною місцевої громади. Це Наталя доводила, розповідаючи про тих, хто зібрався на круглий стіл – знайшла добрі й особливі слова про кожного.

Наталя Кононова, переселенка, журналіст, зробила акцент на тому, що треба формувати програму і вибудовувати систему взаємодії влада – громада, бо на Івано-Франківщині дуже багато зруйнованих сіл, багато проблем не лише у ВПО.

Яна Кадетська тільки нещодавно переїхала до Івано-Франківська з окупованої території – Зугреса Донецької області. Незважаючи на те, що освіту отримала там, ніякої дискримінації в Центрі зайнятості вона не відчула, хоча не вистачало документів, втім їй допомогли. Зараз вона працює із задоволенням фітнес-тренером, спілкуючись з людьми, розповідає про схід України.

Учасники круглого столу зійшлися на тому, що потрібно не лише сподіватися на владу, а більше діяти самим, гуртувати людей навколо корисних справ. І пообіцяли брати активну участь в Координаційній раді, яку створює місцева влада.

Під час круглого столу також відбулась презентація книги «Знедолені? Нездоланні!».

Ірина Черниченко, переселенка, редактор-упорядник книги розповіла про те, як відбирали героїв та авторів книги. Вона представила Наталію Никанорову, авторку одного з нарисів збірки «Лесина зброя». Героїню нарису Лесю Архипову добре знають і переселенці і місцеві жителі завдяки активній діяльності. Вона брала участь і в організації круглого столу, тож ні в кого не виникло запитань, чому саме вона стала героїнею книги.

Захід проводився Інститутом демократії імені Пилипа Орлика (Київ) в рамках проекту Інтерньюзу за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади в партнерстві з – громадською оргінізацією “Д.О.М.48.24” (Івано-Франківськ).