З грудня 2022 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика започаткував серію майстер-класів із метою підготовки фіксерів.

Днями естафету з проведення заходу прийняв Дніпровський Центр журналістської солідарності НСЖУ. Саме там відбувся майстер-клас «Українські фіксери: локальний контекст і глобальні виклики».

Хто ж такі фіксери та яка їхня місія? Чим ризикує фіксер? Які особливості роботи у зоні бойових дій? Про це і не тільки говорили досвідчені журналісти, фрілансери, викладачі, студенти та військові кореспонденти.

«Один із напрямів діяльності центру – це інформаційна підтримка та організація навчальних заходів. Тому ми і стали партнерами Інституту демократії імені Пилипа Орлика у проведенні майстер-класу. Зацікавленість аудиторії підтвердила – для медійників Дніпропетровщини ця тема цікава, актуальна і вкрай важлива», – зазначила координаторка Центру Наталя Назарова.

«Фіксити» та «налагоджувати»

Майстер-клас для дніпровської аудиторії провів експерт львівської експертної групи Інституту демократії імені Пилипа Орлика Орест Семотюк. Він – людина з чималим досвідом та знанням. Орест Семотюк працює як фіксер з 2016 року, а серед його партнерів були такі видання, як ZEIT, Spiegel, Volkkraant, Al Jazeera, Weltwoche та Frankfurter Allgemeine.

За словами Ореста Семотюка, фіксерство – це не нове явище в медіапросторі України. Проте до 24 лютого 2022 року значення цього слова було відоме вузькому колу журналістів. Fixer – це людина, яка щось “налагоджує”, тобто «фіксить». Зазвичай, послугами користуються ті, хто не мають необхідних контактів для висвітлення теми візиту, не знають мови країни відрядження та інше. Сьогодні в Україні послуг фіксерів активно потребують іноземні ЗМІ, які прибувають до країни з метою висвітлення військових дій, злочинів проти мирного населення.

«З початком повномасштабної агресії Росії Україна стала темою №1 у світових медіа, чимало з яких надіслали сюди своїх кореспондентів і фотографів. У соціальних мережах з’явилися канали, групи, чати, учасниками яких стали не лише журналісти, фотографи, медіаексперти і медіадослідники, а й люди, які до того не мали стосунку до медіа чи міжнародної політики, однак більш-менш пристойно володіли іноземною мовою і базовими організаційними вміннями», – зазначив Орест Семотюк.

Яку ж функцію виконують фіксери? Це концептуалізація, логістика, переклад, захист і безпека представників медіа, комунікації з потенційними героями матеріалів, пошук підходів до спілкування з представниками різних структур та ін. Тобто фіксери наче “опікуються” журналістами, операторами та іншими членами знімальних груп під час їхнього перебування у зоні бойових дій.

Довіра як ключовий інгредієнт

Звісно ж такі завдання вимагають від фіксера високого професіоналізму та відповідального підходу. Від нього значною мірою залежить, яку кінцеву інформацію отримають громадяни, наскільки діалог журналістів та спікерів буде конструктивним, чи будуть у публікаціях факти, а не стереотипи, чи фахові експерти будуть залучені до коментування. Тому серед фіксерів часто користуються великим попитом саме журналісти.

«Журналісти – це найбільш досвідчені і найнадійніші фіксери. Значний соціальний капітал і професійний досвід робить їх цінним джерелом для пошуку сюжетів, підготовки і аналізу матеріалу отримання новин і переконливого аналізу доступності тих чи інших матеріалів», – підкреслив експерт.

Крім того, навіть досвідчений журналіст має оцінити свої можливості як фіксера, відділити політичні уподобання від робочих питань. Особливий момент – це знання фіксером іноземної мови, щоб допомогти перекладачеві донести достовірну інформацію.

«Якщо журналіст їде до військових, потрібне не просто знання англійської мови, а розуміння тонкощів військової термінології. Знати, як англійською буде танк, а як броньована машина. Знати всі скорочення, що застосовуються у натівських стандартах. Так, колись через непрофесійність перекладача до місії ОБСЄ ледь не донесли некоректну інформацію про кількість ворожих танків на позиціях», – звернув увагу присутніх спеціальний кореспондент Інформаційного агентства МОУ «АрміяInform» полковник Тарас Грень.

Попри те, що значна частина фіксерів рекламують свої послуги через соцмережі і фахові форуми, більшість з них отримують замовлення завдяки усним рекомендаціям, особистим контактам і досвіду. Довіра тут стає ключовим інгредієнтом у налагодженні відносин, легімітизує діяльність фіксера в очах журналіста і навпаки.

Про безпеку і не тільки

Другий блок тренінгу був присвячений безпеці у фіксерстві. Більшість журналістських команд із фінансових міркувань не включає до свого складу security manager. Тоді фіксер, разом із завданням знайти і перевірити інформацію про безпечні маршрути для поїздок Україною, отримує захисний шолом і бронежилет.

«Наші фіксери повинні розуміти, що, їдучи в гарячу точку, вони певною мірою відповідальні за тих журналістів, яких супроводжують. У гарячих точках ми завжди можемо стати мішенями для ворога. Адже, як свідчить досвід, рашисти свідомо цілять у журналістів і фіксерів. Інколи напис «преса» на бронежилеті не рятує, а навпаки — викликає на себе вогонь», – підкреслив Орест Семотюк.

Тому перед поїздкою фіксер має оцінити всі ризики і відповісти на запитання: чи достатньо я маю інформації про місце, куди я їду? Чи ризик є виправданим з погляду журналістського інтересу? Чи є технічна можливість бути на зв’язку? Чи морально і фізично готовий до поїздки? Крім того, фіксер має подбати про засоби захисту, одяг, аптечку, обладнання. Особливу увагу приділити цифровій безпеці.

Відгуки = інтерес

Для медійників Дніпропетровщини тема «фіксерства» зазвучала по-новому.

«З темою фіксерства я раніше знайомилася, але поверхнево, особливо не заглиблювалася. Тому сьогодні, в першу чергу, я отримала нову інформацію. І по-друге, цими знаннями поділився експерт такого високого рівня. Спілкування з паном Орестом захоплює. Це не монолог, а жива розмова, обмін думками. Такі заходи стовідсотково потрібні студентству. У нинішніх умовах я розумію їх важливість та незамінність. Не секрет, що навчання в університеті проходить онлайн, а живе спілкування з викладачами обмежене. Тим більше викладачі не мають досвід фіксерства. Тому таку інформацію я почерпнула не в стінах університету, а в Дніпровському Центрі журналістської солідарності», – ділиться враженнями від тренінгу студентка-журналістка Університету митної справи та фінансів Дар’я Погудо.

«Особисто для мене цей тренінг дав значно більше, ніж знайомство з темою фіксерства. Досить часто навіть журналісти мислять стереотипами. Професійний спікер Орест розвіяв деякі з них. Крім того, я зрозуміла, що для професійного зростання потрібні не лише досвід та знання, а й вкрай необхідно вдосконалювати володіння мовами, наприклад, англійською та німецькою», – розповіла головна редакторка журналу «Тріумф» Ольга Медведєва.