Хто такі фіксери та локальні продюсери, хто може опанувати цю професію, у чому полягають особливості роботи ЗМІ під час війни? Про це йшла мова під час майстер-класу, який в Одесі організував Інститут демократії імені Пилипа Орлика.
До нових знань долучились фіксери-початківці, фіксери-професіонали, журналісти, фотографи, телеоператори, юристи, студенти та викладачі факультетів журналістики одеських вишів, фрілансери. Ділився теоретичними знаннями та практичним досвідом Артем Перфілов – журналіст з 20-річним досвідом роботи в одеських та загальнонаціональних ЗМІ, член НСЖУ, локальний продюсер-фіксер, який почав працювати з іноземними журналістами з березня 2022 року. Серед його партнерів та клієнтів: Radio1 Rai (Італія), TG1 (Італія), Helsingin Sanomat (Фінляндія), Ilta Sanomat (Фінляндія), The Hill (США), DC report (США), Jyllands-Posten (Данія), Radio Cadena Ser (Іспанія), TV4 (Швеція), De Groene Amsterdammer (Нідерланди), Business Day TV (ПАР).
“Артем – оптимістична і працьовита людина, що є важливими якостями для фіксера, який працює в умовах війни. За два роки, що ми працюємо разом, я помітила, що його мережа контактів стає дедалі ширшою. Тож він може знайти мені корисні контакти для інтерв’ю всього за кілька хвилин”, – каже журналістка JR1 Валерія Фраскетті.
”Коли я познайомився з Артемом, повномасштабна війна в Україні тільки почалася, і він ще жодного разу не працював як фіксер. Тому я є головним свідком того, наскільки покращилися його професійні навички. За останні два роки він зміг покращити свої знання англійської мови та список контактів. Все це робить його одним з найкращих фіксерів, яких я можу порекомендувати в Одесі та Миколаєві. Але він може виїхати в будь-яку точку України”, – вважає журналіст Радіо Рай Сімоне Заззера.
Багатьох учасників та учасниць майстер-класу цікавило, що необхідно, щоб стати фіксером. Які знання треба мати? Якими навичками володіти? Якими іноземними мовами та на якому рівні спілкуватися? Які якості притаманні людині, яка є сполучною ланкою між зарубіжними журналістами та місцевим середовищем у висвітленні будь-якої події (зокрема, війни)? Як стати тим, хто допомагає іноземним журналістам орієнтуватись в процесах, що відбуваються в країні, координувати роботу медіа групи, організовувати інтерв’ю та зйомки? Як готуватись до візитів іноземних медіа? Де знаходити контакти та теми для майбутніх матеріалів? В чому полягає особливість роботи в зоні бойових дій та як взаємодіяти з військовими?
Аліна Задорожня, журналістка та викладачка Одеського національного університету ім. Мечникова зізналась, що почула та дізналась про фіксерство під час майстер-класу більше, ніж сподівалась. “Оскільки наразі я працюю зі студентами, то вважаю, що досвід одеського фіксера – прекрасна можливість дізнатися про відносно нову професію, яка набула актуальності в Україні з часів російського вторгнення”, – зазначила викладачка журфаку.
“Майстер-клас Артема переніс нас в атмосферу військових зйомок. Напруга, небезпека та адреналін – це те, що відчуваєш, коли працюєш в прифронтових зонах та “на нулі”. Дуже дякуємо за змістовну лекцію, яка показала нам різницю роботи фіксера та журналіста”, – ділиться враженнями одна з учасниць майстер-класу, фотокореспондентка “Укрінформу” Ніна Ляшонок.
Для багатьох учасників та учасниць заходу фіксерство виявилось “terra incognita”. Тому поради тренера занотовувались, а презентація, за відгуками, була чітко продуманою і допомогла повністю зануритись у роботу “журналістського гіда” для іноземних ЗМІ: від підготовки необхідних документів до роботи в небезпечних зонах.
“Майстер-клас супроводжувався надзвичайно важливою презентацією з дорожньою картою місцевого координатора, з власними фото та особистими історіями Артема Перфилова. А ще з важливими підказками, які можуть врятувати життя, або пришвидшити роботу на особливо небезпечних територіях”, – написала у відгуках викладачка Аліна Задорожня.
Комусь з учасників та учасниць майстер-класу трьох годин було достатньо, щоб зрозуміти, що професія фіксера – це не для них. Дехто відчув, що зможе цим займатися далі або почати оволодівати професією локального продюсера “з нуля”. Але більшість поки не зрозуміла, чи достатньо їм знань, в тому числі, й іноземних мов, навичок, рис характеру, щоб з головою зануритись в цю цікаву і складну діяльність. На думку журналіста та письменника Олександра Галяса, на такий майстер-клас бажано відвести більше годин.
Серед тем, які найбільше зацікавили учасників та учасниць майстер-класу, були правила безпеки та поведінки у зоні бойових дій, ризики та проблеми, з якими стикаються фіксери, економічна та логістична складові цієї роботи, алгоритм пошуку замовлень, підготовка необхідних документів для роботи в різних зонах, організація роботи на місці, психологічний стан фіксерів, тема зародження цієї діяльності в Україні, ветеранська політика, проблеми ВПО в різних регіонах України.
Ті, хто зрозумів, що це “їх” робота – хотіли б продовження майстер-класів про роботу фіксерів та локальних продюсерів. Кейс-менеджерці з ветеранської політики Мирославі Бардаковій було б цікаво більше дізнатися про особливості комунікації з представниками ЗМІ різних країн. Телеоператору Дмитру Бондаренко – про взаємодію з військовими.
Студентки, які брали участь в майстер-класі, але ще не визначились, чи лежить душа до такої напруженої та стресової роботи, цікавились майбутнім професії фіксера. Як вважає Артем Перфілов, цей вид діяльності в Україні ще не вичерпав себе. Адже після закінчення війни до країни приїжджатимуть не лише іноземні журналісти, а й інвестори, письменники, кінематографісти. І всі вони шукатимуть професійних провідників між іноземною аудиторією та місцевим середовищем. Тож вчитись треба!