Аналітика
Запитання, поставлене у заголовку статті, здавалося б, вимагає категоричного і неоднозначного «ні». Однак, як свідчать результати моніторингу друкованих та Інтернет-видань, який експерти ІДПО провели у восьми регіонах України у січні 2022 року, проросійські меседжі у тій чи іншій формі зафіксовано у періодичних публікаціях майже в усіх регіонах.
Для багатьох регіональних газет свята – хороший привід поджинсувати і низенько вклонитися місцевій владі, депутатам та бізнесменам. Про це свідчать численні моніторинги ІДПО, які експерти проводили і під час травневих свят, Великодня, Дня знань та Днів міст. Провідні місця в такому святковому газетному номері посідають не ексклюзивні журналістські матеріали, а численні привітання від місцевого політикуму, а також подяки задоволених життям містян. Ми вирішили подивитися на передноворічні випуски Полтавських видань, щоб визначити, які тексти домінують: аналітичні підсумки року, журналістські ексклюзиви чи ж «паркет», «джинса» та «офіціоз».
Цьогорічна осінь подарувала українцям цілу низку гарячих політичних подій. Ухвалення закону про олігархів, відставка Разумкова, «держпереворот» та багато іншого. Хотілося б, щоб ці події висвітлювалися у повному обсязі та без маніпуляцій. Але, на жаль, залежні видання так або інакше викривлювали їх, орієнтуючись на настрої своїх власників. Журналісти олігархічних ЗМІ ретельно відбирали події для своїх читачів, керуючи їхньою увагою та повторюючи потрібні меседжі.
З погляду експертів Інституту, коли йдеться про поради працівникам регіональних медій, тлумачення стандартів професії виглядає доволі структурованим та всеохопним. Але якщо з точністю, достовірністю й оперативністю проблем зазвичай не виникало – завдяки їх закономірній очевидності, то от об’єктивність (баланс думок) – це те поле бою, на якому досі ламають списи і практики, і їх критики. Мовляв, для країни у стані війни не все так зрозуміло, як у мирні часи, в країнах усталеної демократії можуть бути свої підходи, а ми змушені робити поправки на власну специфіку і небезпечні зовнішні фактори впливу. Але є й стандарти, які не так часто привертають до себе увагу. Можливо, даремно.
Минуло 10 місяців, як набули чинності окремі положення Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що торкаються й інтернет – медіа, а саме: українська версія сайту стала обов’язковою, і повинна бути за обсягом і змістом не менше версії іншою мовою, і завантажуватися за замовчуванням для користувачів нашої країни.
Звісно, аудиторію житомирської районної газети «Сільське життя» не можна порівнювати з кількамільйонною аудиторією «медведчуківських телеканалів». Але матеріали, які публікує місцева газета і розповсюджує її сайт чомусь(?) співзвучні з тими, які розповсюджують про Україну російські медіа. І чомусь представників місцевої влади, яка розміщує там інформацію про свою діяльність, зовсім це не бентежить. Невже і її представники не відрізняють дезінформацію від справді критичної інформації?
Цьогоріч я з колегами вперше долучився до поглибленого кількісного та якісного аналізу того, чим в інформаційному вимірі медіа Львова та області «годують» свою аудиторію, і подальші рядки – мої рефлексії за результатами моніторингу.