Тематика публікацій зосередилася на двох напрямах: висвітлення воєнних дій – 28,5 % контенту, та інформування громадян про життя в умовах війни – майже 60 % публікацій. Активніше висвітлюють воєнні дії «Ямпіль.INFO» та «Прапор перемоги». «Наш край», «Данкор», «Шостка Сity» більше зосереджені на інформуванні про пристосування до життя в нових умовах. Пропагандистських, фейкових матеріалів, проросійських меседжів тощо у досліджуваних виданнях не виявлено. Жодного матеріалу – з ознаками паніки, розгубленості, розпачу.  Інформування набуло ухилу консультування, анонсування, оповіщення, що цілком обґрунтовано за нинішньої ситуації. Деякі видання не виходсть, але поширюють інформацію у соцмережах. У ситуації воєнної загрози, – а Охтирка стала одним із найбільш наполегливо знищуваних міст України, – сторінка газети “Прапор перемоги” в соцмережі активізувалася і щодня надає інформацію мешканцям міста й району.

ЗМІ Буковини подавали об’єктивну картину того, що відбувалося в державі та на місці з 24 лютого. У тилу вони стали міцним фундаментом в інформаційній війні. Провідною темою друкованих видань на 90% стала війна. Власне подіям на фронті було присвячено 33% всіх матеріалів, у яких показували ситуацію на передовій. На першому плані висвітлення ходу бойових дій, героїзму захисників України, а також життя цивільного населення в умовах війни, передусім вимушених переселенців, та волонтерської допомоги армії та людям. Контент газет став набагато якісніший, адже ще недавно фіксовані майже 30% розважальних матеріалів (інше) поступилися гострим щоденним проблемам. Такого контенту на цей раз зафіксовано лише 2%. А «джинса», з якою не раз стикалися медіаексперти під час моніторингів, практично зникла. Сайти стали головним оперативним джерелом інформації, в т.ч. місцевої. Тут, як і в газетах, переважала тема бойових подій – 43%. За нею досить активно висвітлювалося все, пов’язане з переселенцями та постраждалими від війни – 29%.

Війна в Україні творить дива: об’єднує, згуртовує суспільство, переорієнтовує бізнес і робить його не просто соціально відповідальним, а фактично благодійним. На щастя, ці вкрай позитивні зміни стосуються і регіональних медіа. Принаймні на Донеччині місцеві засоби масової інформації під час війни не просто виконують усі важливі комунікаційні функції, а ще і суттєво покращили якість контенту. Усе те, на що роками нарікали експерти (зокрема, відсутність притомної  тематичної політики та відповідності потребам аудиторії, прес-релізм, «паркет», запозичення та нехтування деяким професійними стандартами) зникло як роса на сонці. За два перші тижні війни Росії проти України медіа Донеччини перетворились на майданчики, що оперативно оприлюднюють офіційні повідомлення, корисні поради, думки справжніх експертів. А ще – спростовують фейки, попереджають про небезпеку і пояснюють складне «на пальцях». До того більшість місцевих медіа нарешті перейшли на українську.

Воєнна тематика заполонила інформаційний простір Львівщини подібно до того, як це відбувається в Україні, Європі та світі. Тематично війна, життя цивільних у часи війни та міжнародна ситуація стали ключовими темами, які посунули решту традиційних тем – значно менше стало криміналу за умов, коли основний злочинець – це президент сусідньої країни.

Початок повномасштабної агресії РФ в регіональних медіа. Друковані видання Полтавщини частково припинили свою діяльність під час війни. Деякі не виходили ані в друці, ані в електронній версії. Деякі відновилися через два тижні. Натомість електронні видання продовжили інформувати своїх читачів, зосереджуючись на офіційній інформації. Проросійських меседжів та фейків у виданнях регіону не зафіксовано. Найбільше видання писали про війну: сайти більше, ніж друковані видання (59% порівняно із 38%), переселенців (12% сайти, 6% – газети). Війна кардинально змінила тематичні пріоритети видань, адже раніше найбільше в газетах була висвітленою категорія «інше», далі слідували «життя місцевої громади» та «кримінал». Для видань кардинально змінився підхід до добору новин: значну частку становлять новини з інших регіонів, де точиться війна. Наприклад, сайт «Полтавщина» майже у 90% писав про військові події в Україні. Найбільше власних матеріалів надрукував «Кременчуцький телеграф». В цілому від початку війни усі видання демонстрували виключний патріотизм та відсутність будь-якої проросійської риторики.