Місцеві ЗМІ Одеського регіону прагнуть стати цікавими своїй аудиторії, враховуючи її інформаційні потреби, зокрема щодо оперативного інформування громадськості про основні актуальні теми моніторингового періоду, – боротьбу з пандемією коронавірусу та упередження й подолання наслідків складних погодних умов. Рівень матеріалів з ознаками замовності достатньо високий (в друкованих ЗМІ – 5,7%, онлайн-виданнях – 8%) з перевагою політичної джинси над комерційною, хоч очевидних підстав (підготовки до виборів тощо) для цього не було.

Моніторинг, що проводився, привернув увагу експертів до таких тенденцій, що проявилися у медіапросторі області протягом цього періоду. 1. Медіа, які в час локдауну мають дефіцит інформаційних приводів і зосереджуються на локальній тематиці (зокрема, історія, краєзнавство, знакові постаті місцевої громади тощо), готують здебільшого якісні матеріали, зорієнтовані на інтереси цільової аудиторії. 2. Редакції не приділяють належної уваги добору, аналізу та обробці запозичених матеріалів, ретельному вивченню походження таких матеріалів, адаптації до запитів місцевої аудиторії тощо.

Найтиражніші регіональні видання Донеччини вразили експертів високою якістю контенту і дизайну (особливо – у порівнянні з локальними виданнями, які досліджувались минулого року). Більшість матеріалів підготовлена з дотриманням журналістських стандартів, містять підпис автора, посилання на джерела інформації. Помітно більшим є як жанрове, так і тематичне розмаїття регіональних медіа.

Три газети – з числа роздержавлених, тож видання переживають час змістовного і фінансового становлення та сучасного позиціонування. Так, «Рубіжанські новини» подаються вже як видання територіальної громади; «Кремінщина» та «Попаснянский вестник» не мають такої конкретної привʹязки, можливо, взаємини на цьому рівні ще не вибудувані або ж редакційна політика формується як більш вільна. Хоча «Попаснянский вестник» підкреслює свою територіальну приналежність як міськрайонна газета.

Жовтневий період моніторингу співпав з виборчою кампанією до місцевих рад, тому став індикатором на «джинсу».Однак, його результат засвідчив, що більша кількість саме районних газет, які перебувають у моніторингу, почала маркувати політичну рекламу. Чого не скажеш, наприклад про обласні видання, зокрема, газету «Житомирщина». Однак, усі без виключення видання, навіть ті, які маркують рекламу належним чином, чомусь залишають у вихідних даних газети позначки про маркування «рамками» чи особливим шрифтом. Очевидно, це питання треба вирішувати виробленням загального зразка вихідних даних для друкованих ЗМІ. Те ж саме спостерігається і у харківських районках, які аналізували житомирські експерти.