Кількість матеріалів із ознаками замовності у регіональних ЗМІ під час повномасштабного вторгнення залишається майже незмінною уже протягом тривалого часу. Найбільшу проблему і для друкованих, і для онлайн-ЗМІ становив офіціоз – передруки пресрелізів, зведень від місцевої влади, поліції та інших структур. Такого контенту в середньому близько 5%, хоча у деяких виданнях подібні матеріали могли становити і чверть випуску. Це цілі шпальти офіціозу, які витісняли власні журналістські публікації, а отже, із самого випуску майже неможливо було дізнатися, що ж відбувається в регіоні.

Комерційна «джинса» є характерною як для закарпатських газет, так і для сайтів. З усіх онлайн-видань тільки «Мукачево.нет» належним чином маркує відповідні матеріали. Уникають позначки «Реклама» і «На правах реклами» і друковані ЗМІ. Загалом показники «джинси» незначні, але зафіксовано факти просування у новинах окремих чиновників та використання їхньої думки з будь-яких питань. Друковані ЗМІ ще залишаються тими медіа, де частка власних матеріалів відчутна. Проте – не максимальна. Тільки третина змісту видань – авторські та редакційні тексти. Відсоток власних публікацій в онлайн – всього 14%, у 47% сайти посилаються на джерела та авторів.

Моніторинг обласних чернігівських медіа в березні у порівнянні з січневим моніторингом відзначився збільшенням кількості матеріалів на військову тематику, як у друкованих, так і в онлайн медіа. Якщо у січні  в друкованих виданнях таких матеріалів було 5 % від усього контенту, то у березні – 21%. Експерти відзначили значне зниження матеріалів з ознаками замовності в обох видах медіа та незначним збільшенням власного контенту. Також  в матеріалах чернігівських медіа немає фейкових повідомлень чи прихованих проросійських меседжів. Позитивною тенденцією в друкованих медіа є ріст авторського контенту та зменшення кількості неідентифікованих матеріалів. 

Видання, включені до моніторингу, працюють у вже сформованому за воєнних умов режимі. Час моніторингу припав на період «без сенсацій»: скандал із російськими попами на час огляду ще не почався; на фронті – без особливих змін. У Білопіллі ще не відбулося жахливого руйнування центру міста. Відтак, – щоденні обстріли, очікування контрнаступу, порівняно  стабільна комунально-енергетична складова життя – все ніби в уже «звичайному» руслі. Можна звестися до рутини, проте видання намагаються триматися над буденністю, звертаючись до важливих тем, передусім – теми війни.  Історії про те, як мешканці півночі області переживали перші тижні нападу росії, продовжує подавати сайт «Ямпіль INFO». На часі потреба хоча б найпростішої аналітики й із цієї теми. На жаль, із аналітичними матеріалами з різних тем у газетах сутужно, на сайтах – практично ніяк.

Коли на початку у ЗМІ Хмельниччини домінував воєнний контент, то зараз ми навчилися жити під час війни та адаптувалися до такого життя. Тому у тематиці присутні будні місцевої громади, економічна криза, тарифи, життя переселенців, новини освіти й культури, охорони здоров’я, спорту… На жаль, повернувся кримінал, причому побутовий, без жодної суспільної ваги. Особливо прикро читати поруч новини про загиблих бійців та про якісь побутові конфлікти. Чи не варто такий контент обмежити, аби не додавати стресу читачам? Зважаючи на вплив таких трагічних звісток, по мінімуму ставити у стрічку кримінальну хроніку. У газетах та на сайтах переважають оперативні новини. Рідше – аналітика та інтерв’ю з волонтерами, військовими, культурними діячами. Повернувся й розважальний контент. Матеріалів з ознаками замовності небагато, але особливо прикро бачити їх на перших шпальтах. Досить залежні ЗМІ від офіційної інформації.