Статті експертів інституту та запрошених авторів.
Повідомлення про те, що на Сумщині відбуватиметься організоване відселення людей із п’ятикілометрової зони вздовж кордону, переповіли багаторазово й продовжують обговорювати. Факти, присутні в цьому обговоренні, часто тонуть у чутках, вигадках і переповідках. Чому так сталося?
Кремлівські гуртоправці майстерно скеровують свою телеграм-отару, до якої належать десятки, а навіть сотні каналів. Вони добре знають цільову аудиторію і інформаційний ландшафт, розуміють, за які мотузки смикати громадську думку і на які болючі мозолі наступати масовій німецькій свідомості, щоб урешті заарканити не таку вже, як виявилося, і покірну Німеччину. За всіма ознаками, Німеччина зазнає з боку росії інформаційної агресії.
У цій статті викладено результати дослідження, що охоплює період із вересня 2022 до квітня 2023 року. Моніторинг телеграм-каналів, орієнтованих на Німеччину, здійснено в рамках проєкту DYNAMO при Медійному університеті Штутгарта (Hochschule der Medien), за підтримки VolkswagenStiftung.
Прапор кримських татар з тамгою (гербом) у верхньому лівому кутку був вперше затверджений на 1-му Курултаї у 2017 році, поновлений 2-м Курултаєм 30 червня 1991 року.
Приділяючи увагу текстам, наші медіа часто забувають про ілюстративну складову медіаконтенту. У цьому матеріалі ми спробуємо довести, що якісна візуалізація журналістських матеріалів під час війни не менш важлива, ніж їхній зміст.
Команда Львівського медіафоруму «Networks» представила свіже дослідження з протидії наративам російської пропаганди про Україну в західних медіа та запросила колег обговорити результати і поміркувати над механізмами протидії токсичним антиукраїнським інформаційним потокам. До обговорення долучилися і експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика.
Чи присутня традиційна журналістика на звільнених землях? І ось тут несподіванка: чи не першими приходять до споживача медіа, якими держава давно не опікується. Це локальні газети, які у свій час стали незалежними чи вистояли в період роздержавлення. Деякі з них втративши приміщення та обладнання під час ворожої окупації, зуміли відновити випуск.
У прифронтових селах, у містечках, що перетворилися на так звані “сірі зони”, де не було зв’язку, світла, інтернету, але не вщухали обстріли, навіть найдорожчі смартфони нічим не допомагали своїм власникам. Єдиним віконцем в “український світ” там була (і залишається) друкована преса.