Чи етично піаритись у час воєнного лихоліття?

Наскільки етично під час війни видавати іміджеві матеріали про діяльність влади – питання риторичне. З одного боку, начебто не на часі розповідати про заслуги, адже головні подвиги сьогодні відбуваються на полі бою. З іншого, на плечах органів влади лежить відповідальність за функціонування в умовах воєнного стану міської інфраструктури. І чиновникам непогано б звітувати про вжиті заходи. Також відкритим є питання – у якому обсязі виділяти місце для чиновницьких\депутатських матеріалів, і яка має бути подача такої інформації.

Втрачаємо медіа – не опускаємо рук

Ігор Зоц: «…є загроза монополізації інформаційного ринку державою. Власне, до початку війни влада змінила усталений формат роботи парламентського телеканалу «Рада» на користь виконавчої гілки влади, зміцнила російськомовний «ДОМ», виділивши їм значні кошти з держбюджету. Війна підштовхнула владу до ідеї телемарафону «Єдині новини», до якого не допустила невгодні їй телеканали. Прикметно – запити самих медійників і навіть петиція до влади за відновлення в повному обсязі трансляцій телеканалів «Прямий», «5 канал» та «Еспресо» проігноровані повністю. Тобто на словах влада за європейські цінності, а на ділі намагається повернути собі контроль за вільними ЗМІ».

Воєнний баланс негативу і позитиву: новий актуальний кримінал та портрети полеглих героїв

Кримінальна хроніка – це те, що віддавна стало вагомою частиною щоденних новин. Спершу вона посідала поважне місце у друкованих виданнях, а з часом закономірно поширилася і на онлайн…Проте, воєнні реалії сьогодення істотно вплинули на цю тематику

Донецькі медіа працюють в умовах, коли майже неможливо бути локальними

Зважаючи на те, що паперові видання в Донецькій області не виходять вже декілька місяців, єдиним джерелом актуальної достовірної інформації залишаються саме інтернет-сторінки зареєстрованих медіа, зокрема, газет і радіо.

Коли постійно під прицілом: ворожі обстріли Нікополя суттєво змінили тематику місцевих медіа

До липня Нікопольський район Дніпропетровщини, який простягається правим берегом Каховського водосховища, що й відділяє його від окупованих на цей час районів Запорізької та Херсонської областей, жив напруженим, але відносно тихим прифронтовим життям.