Комунікація

Моніторинговий звіт за січень-лютий 2020 року – Одеська область

Реформовані місцеві ЗМІ Одеського регіону прагнуть стати цікавими своїй аудиторії та враховувати її інформаційні потреби. Джерелом їхньої економічної спроможності стає реклама, яку вони досить часто не маркують, лояльність до місцевої влади, яка була надто помітною у попередні хвилі моніторингу, тепер дещо зменшується. Оскільки в досліджуваний період не відбувається активна підготовка до виборів, то помітно низькою є присутність в одеських місцевих ЗМІ політичної реклами та агітаційних матеріалів на сторінках видань, а також публікацій з ознаками замовності, що зорієнтовані на просування місцевих політичних сил та лідерів.

Комунікація

Моніторинговий звіт за січень-лютий 2020 року – Львівська область

В основі більшості журналістських публікацій – констатація факту і компліментарний його супровід. Без аналізу і критики, без альтернативних думок. Особливо відчутно це у матеріалах про діяльність районної та міської (у райцентрах) влади і територіальних громад, спроможних профінансувати висвітлення своїх здобутків. Як приклад, окремі сторінки Розвадівської, Миколаївської, Тростянецької громад у «Громаді».

Комунікація

Моніторинговий звіт за січень-лютий 2020 року – Харківська область

У січні було здійснено моніторинг роздержавлених медіа Харківщини: «Харьковские известия», «Слобідський край», «Обрії Ізюмщини», «Вісті Красноградщини», а також їхні сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, […]

Експерти ІДПО готові розпочати першу «хвилю» моніторингу роздержавлених медіа

27 січня розпочнеться перша в 2020-му році «хвиля» моніторингу регіональних роздержавлений медіа, яку здійснює Інститут демократії імені Пилипа Орлика, впроваджуючи проєкт «Мобілізація зусиль для стимулювання попиту на кращу журналістику та вдосконалення навичок критичного мислення громадян».

Як місцеві газети пристосовуються до мережі: огляд українських роздержавлених видань

Чи можливо у цифрову добу випускати газету без сайту? Для реформованих українських ЗМІ – цілком. Більшість із них – близько 64% – ніколи не мали електронної версії. Решта ж видань опановують мережу, як можуть. Хтось має сайт на безкоштовних платформах, на шкталт blogspot чи ucoz із жахливою рекламою, а хтось шукає гранти і запускає цілком сучасні електронні майданчики. Зустрічаються навіть такі видання, що мають свої youtube-канали та радіостанції.