У травні 2020 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Окрему увагу експерти ІДПО приділили аналізу незалежності реформованих видань від колишніх власників та співвласників – місцевої влади. Цього місяця також відстежували висвітлення у ЗМІ теми COVID-19 та поширення маніпуляцій, пов’язаних із цією темою.

Моніторинг видань травневої хвилі припав на період карантину, тож особливу увагу сумські експерти звернули на публікації цієї тематики. Важливо було побачити, наскільки повно та адекватно вона висвітлюється: чи немає замовчування проблем, чи не вдаються видання до фейкових матеріалів; публікацій, що сіють паніку тощо. До честі досліджуваних місцевих видань Сумщини, нічого подібного у них за цей період виявити не довелося.

Газети не надають великої уваги наповненню своїх сайтів. Здебільшого матеріали виставляють через кілька днів після виходу газети, розміщують їх у неповному обсязі, як сайт газети «Житомирщина» http://zhytomyrschyna.zt.ua чи розміщують матеріали час від часу, як сайт Трибуна.інфо http://www.tribunaem.info/. Крім того не всі сайти просувають в соціальних мережах, обмежуючи цим і аудиторію своїх видань. Більшу увагу розвитку власних сайтів надають газети «Лесин край» – сайт Новоград City та «Вісті»-сайт Пулини.ньюз. На єдиному сайті Новоград City розміщується також ексклюзивна інформація, якої немає в газеті.

Переважно журналісти вказують джерела інформації, однак посилання іноді неповні. Не завжди чітко відокремлені факти та коментарі (1,59), інформація не є повною (1,67). Баланс думок/точок зору найнижчий зі стандартів – 0,81, частково його компенсує контекст. Мови ворожнечі, фейків та проросійських меседжів у матеріалах буковинських ЗМІ не зафіксовано.

Загальна ситуація з дотриманням журналістських стандартів в роздержавленій пресі та на споріднених з газетами сайтах Донеччини стає все гіршою: експерти не бачать в текстах ані балансу думок, ані відокремлення фактів від коментарів. Локальні медіа Донеччини продовжують ігнорувати тему сучасних військових подій та ВПО, в той же час тему Другової світової війни подають максимально активно і доволі тенденціозно.

В Одеському регіоні місцеві медіа намагаються висвітлювати життя своїх громад та загальнодержавні справи, враховуючи інформаційні потреби своїх читачів, а також зважаючи та соціальну актуальність тематики та проблематики публікацій. Джерелом їхньої економічної спроможності залишається реклама, яку вони подекуди «забувають» маркувати, лояльність до місцевої влади, яка була надто помітною рік-два тому під час попередніх хвиль моніторингу, а останній рік дещо зменшується. Оскільки в досліджуваний період не відбувається активна підготовка до виборів, то помітно низькою є присутність в одеських місцевих ЗМІ політичної реклами та агітаційних матеріалів, а також публікацій з ознаками замовності, що зорієнтовані на просування місцевих політичних сил та лідерів.