На цю тему дискутували у Вроцлавському університеті в Польщі під час роботи міжнародної конференції «Ukrainistyka Wrocławska: lingua, litterae, sermo», яка відбулася у ці листопадові дні. Приводом для дискусії стала наукова доповідь експертки ІДПО, доцентки кафедри журналістики та філології СумДУ Алли Ярової.
Ми, члени Медіаруху, вважаємо неприпустимим тиск представників держорганів на журналіста Юрія Бутусова та вважаємо, що Державне бюро розслідувань не має ставати інструментом для політичних розправ.
Ми, громадські організації, що підписалися нижче, звертаємо увагу Комітету Верховної Ради України з питань бюджету на неприпустиму ситуацію, що складається щороку з фінансовим забезпеченням суспільного мовлення.
З погляду експертів Інституту, коли йдеться про поради працівникам регіональних медій, тлумачення стандартів професії виглядає доволі структурованим та всеохопним. Але якщо з точністю, достовірністю й оперативністю проблем зазвичай не виникало – завдяки їх закономірній очевидності, то от об’єктивність (баланс думок) – це те поле бою, на якому досі ламають списи і практики, і їх критики. Мовляв, для країни у стані війни не все так зрозуміло, як у мирні часи, в країнах усталеної демократії можуть бути свої підходи, а ми змушені робити поправки на власну специфіку і небезпечні зовнішні фактори впливу. Але є й стандарти, які не так часто привертають до себе увагу. Можливо, даремно.
Минуло 10 місяців, як набули чинності окремі положення Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що торкаються й інтернет – медіа, а саме: українська версія сайту стала обов’язковою, і повинна бути за обсягом і змістом не менше версії іншою мовою, і завантажуватися за замовчуванням для користувачів нашої країни.
Незалежна медійна рада висловлює занепокоєння щодо ситуації, яка вчергове складається із суспільним мовленням під час процесу ухвалення державного бюджету на 2022 рік, а також щодо намагання медіа, чиї власники потрапили у санкційний список РНБО за сприяння країні-агресору і фінансування тероризму, використати ситуацію із Суспільним для власної вигоди.
Професійне вигорання… Зазвичай людина гуглить це словосполучення, коли раніше улюблена робота стає не підйомним тягарем. Вперше цей термін ввів у вжиток американський психіатр Герберт Фрейденберг у 1974 році, щоб описати стан співробітників кризових центрів і лікарень. Пізніше про вигорання почали говорити в контексті інших професій типу «людина — людина» (таких як вчителі, психологи, журналісти та ін.).