На наше переконання, новим трендом журналістики може стати концепція «журналістика рішень» (Constructive Journalism). Журналістика рішень бачиться дослідникам як конструктивне рішення щодо виходу масмедійної діяльності з кризи аудиторної привабливості, подолання конкуренції традиційних ЗМІ щодо соціальних медіа та відновлення соціального діалогу між інститутом медіа та громадськістю.
«Течія відносить щось подібне до тіла людини», «в Одесі під час зливи потонула маршрутка з людьми», курортне місто «йде під воду» – такі повідомлення з’явилися в деяких українських ЗМІ після нещодавньої негоди, яка накоїла лиха не тільки в Одесі, але й у багатьох інших регіонах України. Здавалося, що Одеса таки стане новою Атлантидою, містом, в якому замість людей плаватимуть риби, а замість дерев роститимуть водорості.
Оскільки у текстах про негоду ми знайшли низку помилок, то у цьому тексті вирішили розповісти про те, як чому ці неточності виникли. І як їх уникнути у майбутньому.
Читаючи сучасні наукові і періодичні публікації про події на Сході України, тобто в окупованих районах Донецької та Луганської областей, натрапляємо на різні терміни: «війна», «воєнний конфлікт», «гібридна війна». Водночас, переглядаючи/слухаючи теле – і радіопередачі, чуємо фрази на кшталт: «Це ніякий не конфлікт, це війна!» чи «Припиніть називати цю війну конфліктом!». Cпробуємо розібратися з термінами.
І друковані, і онлайн видання Дніпропетровщини прагнуть бути цікавими своїм читачам. Враховують інформаційні потреби, зосереджуються на місцевій тематиці, приділяють достатньо уваги соціальній проблематиці. Журналістські матеріали здебільшого якісні, зорієнтовані на інтереси цільової аудиторії.
Негативно забарвлені матеріали у масовій комунікації по суті перетворюються у певний вияв вербальної агресії. Вона має делікатний характер і впроваджується через навіювання на рівні підсвідомого. Негатив в помічених нами обсягах характеризується своєю системністю і регулярністю, що й робить його небезпечним. На жаль, чіткого визначення медіанасильства у ЗМІ наразі немає, як і глибоких міждисциплінарних досліджень на цю тему. Можливо, саме відсутність цього й спричиняє неякісні медійні практики.
Як відомо, стандарт достовірності передбачає чітке посилання на джерело. Читачеві завжди має бути зрозуміло, кому належить та або інша цитата, ті або інші слова. Для дослідників медіа це означає можливість застосування до журналістських текстів формального або ж і комп’ютерного аналізу. Як правило, формулювання посилань є однаковим для більшості видань: «за словами такого-то», «про це заявила така-то» тощо. А отже, проста програма здатна вирахувати, кому належить цитата.
Привид бродить по Європі, привид російських інформаційних впливів. Всі сили старої Європи — президенти і канцлеріни, політики і поліціянти — всі з’єдналися до святої боротьби з цїєю марою. Але борються вони таким химерним чином, що від тої запеклої боротьби ця мара лише квітне і буяє чимдуж. Щороку її більше.