Три газети – з числа роздержавлених, тож видання переживають час змістовного і фінансового становлення та сучасного позиціонування. Так, «Рубіжанські новини» подаються вже як видання територіальної громади; «Кремінщина» та «Попаснянский вестник» не мають такої конкретної привʹязки, можливо, взаємини на цьому рівні ще не вибудувані або ж редакційна політика формується як більш вільна. Хоча «Попаснянский вестник» підкреслює свою територіальну приналежність як міськрайонна газета.

Жовтневий період моніторингу співпав з виборчою кампанією до місцевих рад, тому став індикатором на «джинсу».Однак, його результат засвідчив, що більша кількість саме районних газет, які перебувають у моніторингу, почала маркувати політичну рекламу. Чого не скажеш, наприклад про обласні видання, зокрема, газету «Житомирщина». Однак, усі без виключення видання, навіть ті, які маркують рекламу належним чином, чомусь залишають у вихідних даних газети позначки про маркування «рамками» чи особливим шрифтом. Очевидно, це питання треба вирішувати виробленням загального зразка вихідних даних для друкованих ЗМІ. Те ж саме спостерігається і у харківських районках, які аналізували житомирські експерти.

Реформовані місцеві ЗМІ Одеського регіону прагнуть стати цікавими своїй аудиторії та враховувати її інформаційні потреби. Джерелом їхньої економічної спроможності стає реклама, яку вони досить часто не маркують, та політична замовність напередодні місцевих виборів, що пройдуть в Україні 25 жовтня 2020 року. Оскільки в досліджуваний період актуалізувалася підготовка до виборів, то особливо помітними на сторінках одеських місцевих ЗМІ стали політична реклама та агітаційні матеріали, поряд з публікаціями з ознаками замовності, що зорієнтовані на просування місцевих політичних сил та лідерів.

Основним джерелом інформації про передвиборчу кампанію 2020 року для читачів реформованих ЗМІ були матеріали з ознаками замовності («джинса», «офіціоз») та передвиборча агітація, якої в деяких газетах було більше, ніж власне суспільно-вагомого контенту. Роздержавлені видання не аналізували передвиборчих програм кандидатів, діяльності нинішніх представників органів місцевого самоврядування, а отже, не здійснювали покладені на них функції критики і контролю влади на місцях. Деякі ЗМІ при цьому надавали площу для агітації (маркованої чи немаркованої) тільки окремим політикам, як правило, колишнім власникам. При цьому інші кандидати не були представлені, як передбачає законодавство про місцеві вибори, що зобов’язує надавати усім кандидатам рівні можливості.

Основною темою досліджуваного періоду стали вибори до місцевих рад. І та нестача матеріалів до моніторингового переліку, про яку сказано на початку, може розглядатися і як позитивний момент. Адже до списку не включаємо публікації, що є належно маркованими, а цього разу деякі видання продемонстрували свою схильність розміщувати передвиборчу рекламу на законних підставах.

Основною темою газетних публікацій несподівано став …спорт – 12% (для порівняння, у травні домінувала тема коронавірусної пандемії — 20%, а спортивна тема тоді була аж на останньому місці — 1%). На другому місці – життя місцевої громади і соціальна сфера – по 9% (такі ж місця ці теми посіли і у травні). На третьому – освіта і наука – 8% (у травні з таким же показником ця тема була лише п’ятою за ліком). Четверте місце з результатом 7% мають одразу кілька тем: політика і вибори (у травні політика мала лише 1%), культура, економіка і фінанси, АТО.

У передвиборчий період ЗМІ Харківщини в цілому не виконували роль модератора суспільного діалогу, надаючи перевагу передрукам «джинси» та «офіціозу». При цьому деякі видання просували тільки своїх колишніх власників, не згадуючи про інших кандидатів, інші ж, якщо і писали про усіх політиків, що претендують на посади мерів/голів ОТГ, передруковували інформацію із передвиборчих програм. Таким чином, регіональні мас-медіа Харківщини практично не надають своїм читачам інформації, що допомогла б виборцям зробити обґрунтований вибір на передвиборчій дільниці.