Аналітика
Для того, щоб зрозуміти специфіку висвітлення цієї теми кремлівської пропаганди, проаналізуймо російську риторику щодо ядерного кінця світу детальніше. Хто з кремлівських пропагандистів найбільше хоче ядерної війни, а хто – більш поміркований? В якому контексті вживаються ключові слова, що характеризують тему? Чи змінюється їхнє ставлення до неї?
Часом доводиться роками переробляти наукову статтю, щоб вона вийшла у збірнику, який індексується у Scopus та Web of Science. Докторка політичних наук, доцентка кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса, експертка Інституту демократії ім Пилипа Орлика Наталія Стеблина знає про це з власного досвіду. На наше прохання вона розповідає про кроки, які їй допомогли опублікуватися.
Аналіз подій, позицій сторін конфлікту, ролі посередників та сторонніх впливів, дипломатичних успіхів чи невдач різних акторів і стейкхолдерів представляють неабиякий інтерес для України, перед якою постануть схожі проблеми після перемоги у російсько-українській війні.
Російська журналістка Євгенія Альбац нещодавно повернулася з України, де перебувала протягом 10 днів. І відразу після повернення дала про це інтерв’ю телеканалу «Дождь».
Особливу увагу одного з найпопулярніших українських телеграм-каналів — «Украина сейчас» — до бізнесмена Ріната Ахметова ми виявили, досліджуючи замовні матеріали в українських медіа.
«Ліберальний» і «опозиційний» телеканал «Дождь» переймається тим, аби мобілізовані росіяни отримали обіцяні державою гроші за участь у війні проти України, аби їх добре готували, давали якісне спорядження і зброю. Головна емоція, яку редакція «Дождя» намагається викликати цими матеріалами у глядачів, — жалість і співчуття до мобілізованих. Продовжуємо дослідження контенту «Дождя».
«Дождь» продовжує орієнтуватися саме на сучасне путінське суспільство і не бачить для цього суспільства ніякої іншої альтернативи. Інформаційна служба «Дождя» нагадує людину, що виросла в родині, один з батьків якої постійно бив, принижував і знущався над іншими. Тож у дорослому житті така людина сприймає насильство, як норму, не намагаючись припинити його чи хоча б засудити. Як журналісти “Дождя”, так і політики в ефірах «переводять стрілки» на Путіна. І не повідомляють «незручну» правду про те, що російське суспільство підтримує цю війну. І що у злочинах винен не тільки один Путін. Але й прості російські військові. Та й прості російські люди…