Аналітика
Чому погляди на «хороших» росіян (словосполучення «хорошие русские» стало сталим і його використовують щодо тих росіян, які не підтримують режим Путіна та його війну проти України – ред.) в Україні та в Західній Європі настільки різні? Свою відповідь пропонує Наталія Стеблина – медіааналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика.
Ми проаналізували публікації двох російських популярних та нібито опозиційних до Кремля видань: «Медуза» та «Новая газета Європа» про наймасштабніші теракти РФ за 2023 рік: від влучання російської ракети по багатоповерхівці у Дніпрі 14 січня до удару по селу Гроза Харківської області 5 жовтня.
Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, який досліджує регіональні медіа, з наступного року на постійній основі також досліджуватиме регіональні телеграм-канали, адже їхня популярність стрімко зростає. Про це під час презентації, яка відбулась 1 листопада в пресцентрі Укрінформу, повідомила медіаекспертка, аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Стеблина. Вона також представила дослідження контенту 10 популярних телеграм-каналів із регіонів.
Яка роль російських ЗМІ-вигнанців у великій війні Росії проти України? Здавалося, заборонені в Російській Федерації «Дождь», «Мєдуза», «Новая газета Європа» і Кo мали б виступати разом із Україною, рішуче засуджувати воєнні злочини росіян, інформаційно допомагати усім, хто зі зброєю бореться проти російської армії. Але нам в Україні давно відомо, що це не зовсім так. Натомість російські журналісти час від часу підіграють кремлівській пропаганді, допомагаючи формувати у свого читача щодо повномасштабного вторгнення думку: «все не так однозначно».
Для того, щоб зрозуміти специфіку висвітлення цієї теми кремлівської пропаганди, проаналізуймо російську риторику щодо ядерного кінця світу детальніше. Хто з кремлівських пропагандистів найбільше хоче ядерної війни, а хто – більш поміркований? В якому контексті вживаються ключові слова, що характеризують тему? Чи змінюється їхнє ставлення до неї?
Часом доводиться роками переробляти наукову статтю, щоб вона вийшла у збірнику, який індексується у Scopus та Web of Science. Докторка політичних наук, доцентка кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса, експертка Інституту демократії ім Пилипа Орлика Наталія Стеблина знає про це з власного досвіду. На наше прохання вона розповідає про кроки, які їй допомогли опублікуватися.
Аналіз подій, позицій сторін конфлікту, ролі посередників та сторонніх впливів, дипломатичних успіхів чи невдач різних акторів і стейкхолдерів представляють неабиякий інтерес для України, перед якою постануть схожі проблеми після перемоги у російсько-українській війні.