Аналітика
Раніше вважалося, що цифровізація та поширення нових медіа призведуть до значних демократичних зрушень у світі. Тим не менш, останнім часом усе частіше переконуємося, що за допомогою цифрових інструментів можна не тільки сприяти демократизації, але й дискредитувати її.
Фактично, політична журналістика в регіонах ледь животіє, а реформовані видання просто передруковують тексти політиків, не аналізуючи їх. Таким чином, читач не знає, що саме ті або інші діячі обіцяли минулого разу і що саме виконали. І взагалі, чи входить нинішня обіцянка до повноважень певного кандидата.
Чи зручно було б мешкати у місті, де всі вказівники раптом поміняли місцями? Чи хотіли б ви жити на арені цирку при тому, що навколо вас триватиме вистава? Чи здатна людина слідкувати за калейдоскопом безперервно?
Власне самого свята повернення непідконтрольного українській владі Донбасу в національний інформаційний простір не варто очікувати ближчим часом.
Виявилося, що непросто знайти визначення журналістики, на яке можна було б спертися, без загрози все додатково ускладнити. Нам здається, що за таким необхідним нам всім визначенням необхідно буде звернутися до фундаментальних основ.
У той час, як кількість читачів ЗМІ критично знижується, телеграм-канали та фейсбук-спільноти отримують усе більше підписників. А за аудиторією прямує і передвиборча «джинса».
Не вдаючись до прискіпливого аналізу контенту тижневиків, можна зробити висновок: люди з проросійськими поглядами, які сумують за радянським минулим невипадково купляють ці видання. Не беруся судити добре це чи погано в такій демократичній країні як наша. Але колись нам дуже дохідливо пояснювали, що демократія це коли є вибір.