Загальна ситуація з дотриманням журналістських стандартів в роздержавленій пресі та на споріднених з газетами сайтах Донеччини стає все гіршою: експерти не бачать в текстах ані балансу думок, ані відокремлення фактів від коментарів. Локальні медіа Донеччини продовжують ігнорувати тему сучасних військових подій та ВПО, в той же час тему Другової світової війни подають максимально активно і доволі тенденціозно.
В Одеському регіоні місцеві медіа намагаються висвітлювати життя своїх громад та загальнодержавні справи, враховуючи інформаційні потреби своїх читачів, а також зважаючи та соціальну актуальність тематики та проблематики публікацій. Джерелом їхньої економічної спроможності залишається реклама, яку вони подекуди «забувають» маркувати, лояльність до місцевої влади, яка була надто помітною рік-два тому під час попередніх хвиль моніторингу, а останній рік дещо зменшується. Оскільки в досліджуваний період не відбувається активна підготовка до виборів, то помітно низькою є присутність в одеських місцевих ЗМІ політичної реклами та агітаційних матеріалів, а також публікацій з ознаками замовності, що зорієнтовані на просування місцевих політичних сил та лідерів.
Основною темою газетних публікацій була коронавірусна пандемія – 20% (для порівняння, у лютому домінувала тема культури (11%). На другому-третьому місцях – соціальна сфера і життя місцевої громади (по 10%). Четверта тема – історія і краєзнавство (8%). П’ята – освіта і наука (7%).
Майкл Шадсон, американський дослідник історії преси говорить, що є три ситуації, за яких «журналісти добровільно відступають від ідеї нейтральної подачі інформації». Це трагедії, ситуації, коли під загрозою опиняється суспільство чи ж національна безпека. Тим не менш, саме за таких часів суспільство потребує від ЗМІ якісної інформації, а не звичайного переказу прес-релізів, які випускає влада.
«Великим карантином» можна називати в Україні період з 6-го до 24-го квітня з ймовірною його пролонгацією. Центральна влада 2 квітня аносувала про запровадження нових обмежувальних заходів. Пропонуємо вам деякі спостереження за реакцією на них у кількох львівських медіа.
Традиційно реформовані видання найгірше дотримуються стандарту «балансу думок». Друковані та електронні видання переважно публікують інформаційні повідомлення, що не містять усієї палітри думок з приводу порушених на шпальтах питань.
Варто зазначити, що ЗМІ не вдаються до пропагандистських матеріалів, проросійських меседжів, фейків – всі ці критерії моніторингу відсутні у досліджених мас-медіа. Зберігається тенденція щодо невисокого відсотку замовних матеріалів. Водночас маємо значний відсоток офіційно-протокольних публікацій. Порівнюючи з квітнем, зазначимо, що видання за цей час так і не освоїли практики належним чином позначати матеріали, явно зроблені за домовленістю з органами влади для висвітлення її діяльності.