Статті експертів інституту та запрошених авторів.
Проблему з привернення до себе всезагальної медіауваги Міністерство культури, молоді та спорту (МКМС) України розв’язало, запропонувавши проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації».
Я дуже вірю в те, що українське суспільство та його «сили» виявляться потужнішими за нинішніх «адміністраторів», які хочуть захистити наших громадян від «дезінформації».
Запропонований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації» викликає таку зливу запитань, що навіть власні міркування та судження губляться десь під їх товщею.
Чи можливо у цифрову добу випускати газету без сайту? Для реформованих українських ЗМІ – цілком. Більшість із них – близько 64% – ніколи не мали електронної версії. Решта ж видань опановують мережу, як можуть. Хтось має сайт на безкоштовних платформах, на шкталт blogspot чи ucoz із жахливою рекламою, а хтось шукає гранти і запускає цілком сучасні електронні майданчики. Зустрічаються навіть такі видання, що мають свої youtube-канали та радіостанції.
Кількість інформації, з якою ми маємо справу щодня, постійно зростає. Нас оточують різноманітні ствердження, припущення, здогадки, гіпотези і інші форми висловлення людські думки. Чи всі вони заслуговують на увагу? Як відібрати в інформаційному потоці те, що буде корисним у нашому житті і як відкинути фейки та дезінформацію, які ретельно замасковані під новини?
Інтернет дав мас-медіа дуже багато можливостей для взаємодії із аудиторією, проте багато хто сприймає звичайну інтерактивність на сайті (можливість коментувати новини чи […]
Виживати у період власного реформування (а відповідно – нестабільності) – справа непроста. Виживати тоді, коли твоя нестабільність накладається на тло великої державної нестабільності – питання значно складніше. Саме в таку ситуацію потрапили українські ЗМІ, що пройшли роздержавлення. Спілкуючись із колегами з таких видань, уже впродовж тривалого часу проводячи моніторинг місцевих медіа, експерти ІДПО розуміють їх проблеми. І не раз говорили та писали про них: відсутність державної підтримки; патологічні стосунки з патологічною «Укрпоштою»; бідність рекламного ринку; падіння рівня довіри до ЗМІ та ослабла солідарність медійного цеху…