Повномасштабне вторгнення РФ продемонструвало, наскільки важливим є саме якісний регіональний контент. І незважаючи на те, що і до великої війни місцеві ЗМІ України переживали не найкращі часи, все ж газети та онлайн-видання продовжують інформувати читача. Навіть у складних умовах. Це означає, що українські регіональні журналісти напрацювали власну модель протистояння ворогу. Цілком імовірно, що після перемоги досвід роботи в надзвичайних умовах дасть змогу ще більше зорієнтувати тематичні пріоритети на потреби громад. Поради, пресрелізи та оголошення продовжили витісняти суспільно-вагомий контент зі шпальт деяких регіональних видань України. Натомість воєнна тематика лишилася топ-темою тільки для онлайн-видань. Популярними були також життя місцевої громади та кримінал.

Найгірше українські регіональні ЗМІ у вересні дотримувалися балансу думок та повноти. Якість публікацій – на одному рівні для онлайну та друку (10 балів із 12 можливих). Найнижчі оцінки отримали видання Сумщини. Найвищі – на Львівщині. Така картина залишається незмінною з червня 2022 року. Схожа ситуація спостерігалася і до повномасштабного вторгнення. З балансом думок та повнотою було найбільше проблем.

Моніторинг житомирських медіа у вересні показав, що друковані ЗМІ та інтернет-видання зберігають тенденцію до скорочення кількості матеріалів на теми війни. Вона намітилась ще в два попередні моніторинги у червні та у серпні. На шпальти обласних газет повернулася реклама, однак вона неналежним чином відділена від новинного контенту. Журналісти як газет, так і сайтів частіше  послуговуються прес-релізами установ та організацій, навіть не намагаючись опрацювати їх до повноцінного матеріалу. Тому в період моніторингу спостерігається засилля різноманітного  офіціозу, як  на сторінках газет, так і на сайтах.

Одночасно з контрнаступальними діями українських збройних сил на Півдні та Сході держави, тема війни істотно активізувалася на сторінках преси та новинних сайтах. Джерельної бази для відповідних повідомлень для редакцій явно вистачає завдяки соціальним медіа та профілям посадових осіб, окремих військових та військових кореспондентів. У друкованій пресі журналісти інкорпорують такі джерела у свої тексти з обов’язковим доповненням чи розширенням контексту. Окрім воєнних, ковідних, кримінальних і культурних повідомлень, знайшлося, зокрема, в онлайні місце і для реклами, обсяги якої істотно просадила війна за останні 7 місяців. Немаркована реклама і повідомлення у стилі нативної реклами стали характерною рисою низки видань цього разу, що може свідчити про певне пожвавлення на ринку та спроби цих інформаційних ресурсів вижити, зберегти працівників і дочекатися перемоги.

Друковані видання Сумщини, попри складні умови війни, працюють стабільно. На Сумщині 51 територіальна громада, 22 з них перебувають сьогодні в зоні бойових дій. Три газети та два сайти, які досліджує наш моніторинг, працюють у цій зоні. Це потребує постійних додаткових зусиль, адже часто редакції діють не в повному складі. Ймовірно, це є причиною того, що не всі актуальні теми знаходять своє відображення на сторінках видань. Позитивним є звернення до життєвих історій, – ця ніша робить місцеву газету привабливою для читача. Онлайн видання продовжують спиратися на інформаційні жанри, нерідко подаючи їх у вигляді найкоротшого зразка жанрів – факту, відповідаючи не на пʹять обовʹязкових запитань, а лише на три. Значна частка матеріалів компільовані, переважно не відповідають стандартам. Частка «джинси» знизилася, але дуже незначно. 

Кількість маніпулятивного контенту у виданнях Полтавщини поступово зростає. Особливо це помітно у друкованих ЗМІ, де збільшилася кількість офіціозу та неналежно маркованої реклами. В онлайн-виданнях таких матеріалів значно менше. Топ-темами інтернет-видань були повернення азовців із полону, виставка знищеної російської техніки у Полтаві, подекуди повернулася тема COVID-19. Газети, за винятком Лубенщини, вміщували передруки та офіціоз. А от «Лубенщина» більш детально розповідала про життя регіону: відзначення дня міста, проведення культурних заходів, волонтерство, початок навчального року у виші, що переселився до міста з Луганщини.