Основною темою вересневого контенту в медіа Хмельниччини є, як і кожного разу, війна в її різноманітних ракурсах. Мабуть, немає сфери, якої б вона не торкнулася: економіка, освіта, медицина, культура… Суспільство живе щоденними новинами й зведеннями з фронту. Це непростий, якщо казати про настрій, для читача контент, психологічно складний. Тут багато негативної тональності. Задля підтримки читачів медіа розповідають історії сильних людей — військового з передової, фронтового лікаря… Повернувся і розважальний контент (його більше в газетах). На жаль, спостерігаємо надмір криміналу, що додає негативу в такий непростий час. Рідкісними є репортажі, інтерв’ю, кореспонденції, аналітика. Домінують коментарі влади, менше відчутна думка громади.

Офіціоз цього разу був найбільшою проблемою для друкованих та інтернет-видань Полтавщини. Велика кількість необроблених повідомлень від міської влади або ж силових структур призводила до того, що у публікаціях не були представлені різні позиції. Переважали думки представників обласної влади, поліції, різних управлінь та відомств. Неналежно маркованої реклами трапляється менше, але все ж деякі ЗМІ принципово не хочуть її позначати, заплутуючи таким чином читачів. Джинса – це окремі публікації, знову ж таки, про місцеву владу або бізнес. Розміщення матеріалів із ознаками замовності, звісно, суттєво впливає на оцінки за стандарти, передовсім – баланс думок. 

Ця хвиля моніторингу регіональних медіа Одещини засвідчила, що тематика війни та бойових дій очевидно актуалізується друкованими медіа та продовжує визначати порядок денний онлайн-сегменту місцевих ЗМІ як пріоритетна проблемно-тематична сфера. Тематика криміналу та діяльності  правоохоронних органів для онлайн медіа продовжує бути цікавою у діапазоні від воєнних злочинів (ухилянти, корупціонери, коригувальники) до побутової злочинності та ДТП.  Цієї хвилі моніторингу порядок денний місцевих ЗМІ Одещини онлайн та друкованого сегментів значною мірою визначає експлікація суспільних реакцій місцевої громади на неефективне використання коштів місцевого бюджету (замість допомоги армії чи потерпілим – тендери на ремонт приміщень суду, прокуратури тощо).   В обидва сегменти місцевих медіа (онлайн та друковані ЗМІ)  повертається оприлюднення матеріалів з ознаками замовності, – політична і комерційна джинса. 

Замовного контенту в медіа Донеччини небагато, проросійські меседжі, фейки та маніпуляції відсутні. Незмінним залишилося домінування в тематиці війни та її наслідків для цивільних, а кількість текстів щодо «криміналу» навіть збільшилася з 8 до 11%. Однак при цьому медіа Донеччини зберігають по максимуму нейтральну тональність повідомлень і знаходять приводи для позитиву (здебільшого, щоправда, у спортивних перемогах земляків). Також вперше за рік експерти зафіксували зростання до 50% кількості власних матеріалів на сайтах. Найвищі оцінки якості контенту серед досліджуваних медіа зберігають «Вільне радіо», «Вчасно» і Сайт міста Маріуполя 0629. 

На тижні актуальними були такі теми: підготовка енергетичної та іншої інфраструктури до зими, зокрема, у світлі високої ймовірності повторення російських терористичних атак на її об’єкти; допомога Силам оборони від громад області; робота правоохоронних органів з виявлення колаборантів і російських шпигунів; безперервні артилерійські обстріли окупантами  Нікопольщини; перемоги дніпровських спортсменів на світових загальних майданчиках. Експерти зауважують, що на тлі відсутності істотно значущих подій у житті громад області, суттєвий обсяг матеріалів знову склали повідомлення кримінальної тематики та про надзвичайні події. Їх загальний обсяг іноді утричі перевищує воєнну тематику, що може сформувати викривлене уявлення в аудиторії про реальну картину буття.

Сумські масмедіа досліджуваного періоду працюють у звичному режимі, показують щодення життя людей, які мешкають у їх громадах, як у контексті надто близької війни та постійних обстрілів, так і в показі намагання протистояти цій війні, ведучи, всупереч обставинам, нормальне життя. Тому фіксація традиційного ніби побуту, культурних заходів чи спортивних змагань із точки зору написання історії сучасності (а про це завдання масмедій говорять теоретики журналістики) набувають іншого, глибшого, ніж буденний, сенсу. Бо, власне, в цій буденності – прагнення людей жити у своїй країні; опиратися зазіханням ворога на нашу землю та на нашу незалежність; упевненість у тому, що життя повернеться на круги свої. Можна говорити про ті чи інші цифрові показники та їх коливання, проте найзначущішим є те, що всі видання в непростих умовах зберегли себе і виконують свої функції з інформування населення.