Назагал, помітно, що друковані видання намагаються не програти онлайн виданням – як не в перегонах за швидкістю подачі інформації (що зрозуміло), то бодай в авторському викладі фактів та явищ дійсності. Онлайн видання здебільшого грішать оперативним поширенням повідомлень прес-служб і часом при цьому вказують свого журналіста як автора матеріалу. Водночас певні видання демонструють явну залежність від замовної інформації, або публікацій, що друкуються за угодою сторін. Офіціоз, таким чином, може бути відчутним і в друці, але вже не з причин оперативності, а з економічних міркувань. Тематично матеріали є розмаїтими, хоча, подекуди може відчуватися втома від питань, пов’язаних з ООС, епідемією та політикою. Медіа продовжують тенденцію концентрації на місцевих проблемах – соціальна сфера, побут, інфраструктура, кримінал, культура і спорт стало посідають провідні позиції. В боротьбі за читача друкована преса не відмовляється від голосних заголовків, які в онлайні прийнято називати клікбейтними, якщо за ними фактично не стоїть матеріал, що повною мірою розкриває обіцянку, яка міститься в заголовку.

Місцеві ЗМІ Одеського регіону прагнуть стати цікавими своїй аудиторії, враховуючи її інформаційні потреби, зокрема щодо оперативного інформування громадськості про основні актуальні теми моніторингового періоду, – боротьбу з пандемією коронавірусу та новини щодо криміналу, корупції, надзвичайних ситуацій у регіоні з посиланням на пресслужби відомств. Рівень матеріалів з ознаками замовності достатньо високий (в друкованих ЗМІ – 4,8%, онлайн виданнях – 9,3%) з перевагою комерційної джинси в онлайн ЗМІ.