Часом доводиться роками переробляти наукову статтю, щоб вона вийшла у збірнику, який індексується у Scopus та Web of Science. Докторка політичних наук, доцентка кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса, експертка Інституту демократії ім Пилипа Орлика Наталія Стеблина знає про це з власного досвіду. На наше прохання вона розповідає про кроки, які їй допомогли опублікуватися.
Тематичні пріоритети регіональних українських ЗМІ є стабільними уже протягом тривалого часу. Для газет на першому місці категорія «інше» (поради, оголошення, гороскопи тощо), життя місцевої громади та велика війна Росії проти України. Для сайтів: війна, кримінал та життя місцевої громади.
Інтерес до теми війни залежить від регіону: для газет на Закарпатті найменший (6%), найбільший на Сумщині та Чернігівщині (15%-21%). Щодо онлайну, то тут все ж специфіка трохи інша, адже на цю тему пишуть переважно через зведення та хроніку: 13% для Дніпропетровщини та 28% для Чернігівщини.
Жанрова палітра друкованих ЗМІ лишається незмінною: 39,4% інформаційних жанрів, 14,2% оголошення та реклама. Не зустрічалися або майже не зустрічалися журналістські розслідування, листи у редакцію, рецензії. Це незмінна картина уже протягом декількох хвиль дослідження.
Українські регіональні ЗМІ найгірше дотримувалися стандарту балансу думок у березні 2023, збалансованою була кожна третя публікація. Загалом якість регіональної журналістики знизилася порівняно із січнем цього року і сягла 9,4 для друкованих ЗМІ, 9,5 для онлайн (із 12 можливих). Найвищі оцінки за стандарти отримали масмедіа Дніпропетровщини та Полтавщини.
Кількість матеріалів із ознаками замовності у регіональних ЗМІ під час повномасштабного вторгнення залишається майже незмінною уже протягом тривалого часу. Найбільшу проблему і для друкованих, і для онлайн-ЗМІ становив офіціоз – передруки пресрелізів, зведень від місцевої влади, поліції та інших структур. Такого контенту в середньому близько 5%, хоча у деяких виданнях подібні матеріали могли становити і чверть випуску. Це цілі шпальти офіціозу, які витісняли власні журналістські публікації, а отже, із самого випуску майже неможливо було дізнатися, що ж відбувається в регіоні.
Комерційна «джинса» є характерною як для закарпатських газет, так і для сайтів. З усіх онлайн-видань тільки «Мукачево.нет» належним чином маркує відповідні матеріали. Уникають позначки «Реклама» і «На правах реклами» і друковані ЗМІ. Загалом показники «джинси» незначні, але зафіксовано факти просування у новинах окремих чиновників та використання їхньої думки з будь-яких питань. Друковані ЗМІ ще залишаються тими медіа, де частка власних матеріалів відчутна. Проте – не максимальна. Тільки третина змісту видань – авторські та редакційні тексти. Відсоток власних публікацій в онлайн – всього 14%, у 47% сайти посилаються на джерела та авторів.
Моніторинг обласних чернігівських медіа в березні у порівнянні з січневим моніторингом відзначився збільшенням кількості матеріалів на військову тематику, як у друкованих, так і в онлайн медіа. Якщо у січні в друкованих виданнях таких матеріалів було 5 % від усього контенту, то у березні – 21%. Експерти відзначили значне зниження матеріалів з ознаками замовності в обох видах медіа та незначним збільшенням власного контенту. Також в матеріалах чернігівських медіа немає фейкових повідомлень чи прихованих проросійських меседжів. Позитивною тенденцією в друкованих медіа є ріст авторського контенту та зменшення кількості неідентифікованих матеріалів.
Ця хвиля моніторингу регіональних медіа Одещини засвідчила, що місцеві ЗМІ адаптувалися до складних новітніх умов інформаційної діяльності, спричинених повномасштабною війною в Україні, та перейшли від артикулювання невизначеності власного майбутнього та кризи наявних ресурсів до різнобічного висвітлення життя місцевої громади (друкований сегмент) й розлогої хроніки великої війни росії проти України (онлайн сегмент). Видання «Одеське життя» не лише змінило свою назву на україномовну версію, а й додало чотири шпальти до обсягу кожного випуску, представивши на своїх шпальтах усі територіальні громади регіону. Газета «Курьер недели» змінила режим роботи і тепер виходить раз на два тижні, хоч кількість та якість матеріалів при цьому не покращилась. Онлайн медіа Одещини пропонують своїй аудиторії новітні ракурси перебігу війни: робота журналіста на війні, історія життя в окупації, бойові дії під Бахмутом, пошуки воїнів, зниклих без вісти, війна в обличчях тощо. Повертається тенденція до друку матеріалів з ознаками замовності, – політичної і комерційної «джинси». У загальній тональності публікацій сталими залишаються позитив та оптимізм.